BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 14 ЖОВТНЯ 2000 року |

Гра у відрізаний палець, або Список мертвих чоловіків

Наталка СНЯДАНКО

Жіночий примірник
Цю книгу львівської авторки Марини Курсанової – чергову новинку від харківського видавництва “Фоліо”, вперше можна було побачити і придбати під час цьогорічного Форуму книговидавців у Львові. Першим, що вражає на традиційній обкладинці у стилі “книжок на розкладках”, – нетрадиційна рубрика “іронічний детектив”. Після “кухонного трилера” (під такою рубрикою раніше вийшли у цьому ж видавництві кілька детективів харківського автора Андрія Хазаріна) – це друге дуже вдале визначення жанру. На обкладинці “Списку мертвих чоловіків” читаємо: “Марина Курсанова – автор кількох книжок. Її детективні романи успішно конкурують з творами знаменитої І.Хмєлєвської, вони відрізняються тонкою іронією, парадоксальністю мислення і яскравою образністю. Список потенційних наречених героїні роману – розумної і дуже привабливої жінки, несподівано і загадково перетворюється на “список мертвих чоловіків””.

Для численних шанувальників, а насамперед – шанувальниць творчості Хмєлєвської вищесказаного вже, мабуть, досить для того, аби бігти і шукати книгу “на розкладках”. Але, як на мене, книга Курсанової – це проза якісно вищого ґатунку, порівняно з детективами Хмєлєвської, особливо пізніших її творів, коли “розкручена” авторка почала з’їжджати на власні ж шаблони і продукувати книги відверто вторинні. Для львівського читача “Список мертвих чоловіків” має додаткову привабливість. У книзі майже відсутні топоніми, герої ходять вулицями без назв: “невеличка, майже завжди порожня вуличка, вздовж якої ми з дітьми бігали вранці в парк”, їздять у трамваях, автобусах і тролейбусах без номерів із невизначеним маршрутом. Героїня працює у газеті “Локомотив”, яка чимось невловимо нагадує львівський “Експрес”, а також будь-яку іншу газету такого плану, займається шейпінгом у Будинку моделей, опис якого з однаковим успіхом може належати київському, тернопільському чи франківському і п’є каву в “одному із тих чудових, нещодавно відкритих кафе, куди явній богемі ходити дорого, а новоспеченим мільйонерам – ніколи, і тому дві красивих жінки можуть посидіти і поговорити про своє, жіноче, за горнятком кави, без свідків, незважаючи, а, може, завдяки привабливій назві “Сюїта”. Але з перших же сторінок у читача не виникає жодних сумнівів, що йдеться таки про Львів. Можна впізнати деяких персонажів, точніше їхніх прототипив, що додає романові особливої пікантності, того відчуття, задля якого читаються, наприклад, сторінки локальної хроніки в газетах: адже тут можна прочитати про своїх знайомих, сусідів, чи навіть про себе.

Приємно вражає і стилістика авторки, якій вдалося поєднати в одному творі два популярних жанри: детектив і жіночий роман, і одночасно не наблизитися до шаблонності, притаманної обом цим жанрам, а навпаки, створити зразок іронічного і насамперед самоіронічного, вдумливого стилю, по-жіночому шармового, несподіваного і психологічного, по-чоловічому логічного і аналітичного. Стилю, який сподобається і шанувальникам розважальної літератури, в якій головне – сюжет, а не стиль, і читачам більш вимогливим до форми літературного твору.

Роман завершується не зовсім традиційно для детективу. Замість однієї розв’язки авторка пропонує читачеві 18 “фрагментів”, кожен із яких містить короткий виклад можливого алгоритму розвитку подій. Це трохи розчаровує читача, детальним описом попередніх подій налаштованого на несподівану і раптову розв’язку. Усі ж із запропонованих фрагментів є надто прогнозованими і викладеними надто конспективно. Складається враження злегка зібганої кінцівки роману. Але це не дуже зменшує загального позитивного враження від книги.

Ще одним, безумовно, дуже привабливим і вдалим моментом цієї книги є ставлення героїні до фемінізму і типових “жіночих” проблем. Усі жінки міста поділені в романі на два клани. Один становлять затяті феміністки, які викрадають чужих чоловіків і “купують” їх мало не з аукціону під час закритих засідань “Жіночого клубу” приблизно з такою мотивацією: “Я можу запропонувати Юрію Аравіну повний пансіон, нові мешти на кожне свято, теплий одяг і дах над головою. З його боку вимагається безумовна вірність, ніжність, пристрасність, детальний звіт про спосіб проведення часу, чистота тіла і розмови про велике кохання”.

Інша організація займається тим, що намагається захистити чоловіків своїх членкинь від викрадень “Жіночого клубу”. Під девізом: “Жінка – насамперед любить і терпить. Береже вогнище. Хіба можна насильно вирішувати долю чоловіка, відриваючи його від звичного способу життя, навіть поганого, навіть бідного? Навіть такі, як він, комусь потрібні. Так, нікчемні, безвідповідальні, закомплексовані та інфантильні! Жінка має право любити і таких!”

Обидві організації називаються “Боротьба за свободу жінок”, і жодна з них все-таки не перемагає.
Але повернемося до сюжету. Героїня, самотня мати двох дітей, працює в газеті “Локомотив” позаштатним кореспондентом. “Подруга номер раз” переконує її зайнятися особистим життям і вони складають той самий список імовірних об’єктів зацікавлення героїні, з якого згодом все і почнеться. Згідно з цим списком (за винятком другого і колишнього чоловіка Марисі, головної героїні), Жіночий клуб виловлює і своїх жертв, яких потім віддає на “повне або часткове користування” заможнім і самотнім жінкам. Потім з’ясовується, що більшість “жертв” Жіночого клубу насправді не загинула, а ... Але про це Ви дізнаєтеся вже із самої книги.

Чоловічий примірник

Інший детектив у сьогоднішній добірці належить автору більш відомому – Андрію Куркову. Про його книгу “Смерть стороннього” “Поступ” уже писав минулого року. До речі, фільм “Любий друг – приятель покійника” за іншим твором Куркова, був кілька років тому презентований на кінофестивалі у Каннах, а книга “Смерть стороннього” входить зараз у двадцятку європейських бестселерів.
Так ось, гра у відрізаний палець від Куркова. На перший погляд, позбавлена настільки очевидних статевих ознак, як попередня книга, наскрізна “жіночість” якої прочитується вже на першій сторінці. Але маскулінність сюжету, особливо, у порівнянні із попередньою книгою, – дуже яскрава. Традиційна для Куркова тематика – злочинність у владних структурах. Ті, хто читав “Смерть стороннього”, пам’ятають героя, екзистенціаліста-відлюдника, який раптом знаходить несподівано добре оплачувану роботу: він пише некрологи на людей, яких незабаром вбивають. І люди ці – відомі політики, бізнесмени, військові. А його колоритний сусід по квартирі – пінгвін, підібраний господарем у зоопарку, де тварину не було чим годувати, стає модним аксесуаром похоронів цих “важливих” людей і незабаром його присутність на церемонії стає майже обов’язковою. У книзі “Гра у відрізаний палець” один із героїв – військовий перекладач, якого випадково втягують у діяльність шпигунської сітки “органів” за кордоном. Знайомий типаж, чи не так? Непрофесіонал, який самостійно намагається добути 4 мільярди доларів із банку на Кіпрі, покладені на ім’я людини, чий паспорт тепер він видає за свій. На ці гроші, крім нього, претендують уряди України і Росії, які з такою метою навіть координують свої дії. Зняти гроші можуть тільки зібрані разом четверо людей, прізвища яких записані у банківських документах. А якщо когось убили, то достатньо взяти з собою його відрізаний палець. Про перипетії і розв’язку цього сюжету, дія якого одночасно відбувається в Києві, Москві, Саратові, кількох містечках Німеччини, Парижі і на Кіпрі, ви зможете довідатися із самої книги.

А я повернуся до “чоловічості” роману. По-перше, якщо у творі Курсанової більшість персонажів – жінки, чоловіки переважно виконують пасивні ролі “об’єктів”, у яких закохуються, з якими живуть, розлучаються, сваряться і миряться, то у Куркова всі головні і майже всі другорядні дійові особи – чоловіки. Жінкам тут традиційно відведено місце “на кухні”, найбільш розумним (хоч і переважно – негативним) вдається пробитися у перекладачки або дружини генералів.

“Жіноча” проза Курсанової детально описує побут, дає психологічну характеристику кожного персонажа, і навіть детективний сюжет випливає із особистих мотивів і нерозривно з ними пов’язаний. М’ясо по-бургундськи – улюблена страва Марисі і її родини, яка живе у романтичному особняку, побудованому ще на початку століття біля мальовничого парку. Марися щоранку заварює ароматний чай, любить поніжитися у ванні, одягається “от кутюр” своєї подруги, модельєрки Валі. Побут героїв Куркова по-чоловічому суворий. Вони живуть у висотних новобудовах без ліфту і на останньому поверсі. Уранці обмежуються душем і яєчнею, харчуються здебільшого у Макдональдсах, потім заварюють собі вдома чаю, або ж “дружина вовтузиться на кухні” і подає “їжу”. Не кажучи вже про якийсь там “кутюр”.

У слідчого, всі думки якого сконцентровані на роботі, час минає з катастрофічною швидкістю. Ще на початку слідства дружина годує їхню донечку грудьми, а вже через кілька сторінок дитина складає будиночки з картону. У жіночих романах такого не буває.

Головний герой Віктор Слуцький мало схожий на традиційного слідчого. Надто часто він сумнівається у своїх діях, відчуває провину навіть перед дружиною за те, що забув купити масла, надто спокійно ставиться до матеріальних цінностей і сумлінно – до своїх професійних обов’язків. Надто часто звертає увагу на довколишній пейзаж і красу природи взагалі. Такий собі самотній філософ у міліцейському кашкеті. Ностальгійний персонаж часів Знамєнського. Навіть ідеалізовані міліціонери із серіалу “Мєнти” – менше поети в душі, аніж Слуцький. Це можна вважати як недоліком книги, так і вдалим нововведенням, спробою урізноманітнити жанр, як на чий смак.

Не обійшлося в “Грі у відрізаний палець” і без улюблених Курковим екзотичних тварин. Цього разу замість пінгвіна – менш екзотична черепаха. Зате вона супроводжує у Німеччині двох росіян на похоронному лімузині: непрактичного лірика-перекладача і професійного кілера-наркомана, який до того ж володіє мовою глухо-німих.

“Чоловічість” детективу Куркова проявилася і в розв’язці – несподіваній, швидкій і однозначній, на відміну від ліберальних “фрагментів” Курсанової. Ця розв’язка вирівнює весь сюжет, який подекуди “провисає” через переобтяженість описами і роздумами героїв не надто суттєвими для детективної фабули. Композиція у Куркова струнка і продумана, у Курсанової – стрімка і дотепна. То ж вибирайте, що вам більше до смаку.

POSTUP - ПОСТУП
№170 (614),
14 ЖОВТНЯ 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Свята Земля у крові
·Опозиція вийшла з підпілля

ПОГЛЯД
·Опозиція вийшла з підпілля
·"Політехніка": і ми національний!
·СНД потребує наших ізоляторів
·Великий слідчий

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Церква про еміграцію
·Вірменська, 13
·КІЛЬКА СЛІВ
·Сенчук вітав і нагороджував
·170 років турботи
·Логотип карпатського туризму

ПОСТУП З КРАЮ
·Керівництво Верховної Ради проходило військову муштру
·Сезон полювання на депутатів
·Чергова порція грошей Лазаренка вже в Україні
·Кінець кишеньковим профспілкам?

ПОСТУП У СВІТ
·Янич обрав самогубство
·Премія Миру поїде в Сеул
·Свята Земля у крові
·Південь Англії під водою
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Нафтові рекорди і війна на Близькому Сході
·"Біс від Жиру"
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·За куртиною театральної декади
·АНОНС
·Приємна репліка з неприємного приводу

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Гра у відрізаний палець, або Список мертвих чоловіків

СВЯТА У ПОСТУПІ
·Свята Покровонько, покрий мою головоньку

НЕРУХОМІСТЬ У ПОСТУПІ
·Інформаційний простір - усе для клієнта

СПОРТ-ПОСТУП
·Володимир Кличко збирається одружитися
·Музику замовляє не чемпіон. І не українці...
·Сергій Гончар - чемпіон світу!
·Англійці "забили" на перше місце
·Марадоні запропонували стати тренером

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Пако Рабанн вибирає срібло