"Біс від Жиру"
Днями в приймальню Конгресу Українських Націоналістів звернулася група людей (працівників Львівського жирового комбінату) з проханням втрутитися у процеси, що відбуваються на їхньому підприємстві, й захистити їх від свавілля директора.
За добру годину розмови стало зрозуміло, що коли люди кажуть правду, то для керівника заводу закону не писані. А тепер – по суті...
Львівський жирокомбінат – одне з багатьох переробних підприємств, що не були доступні для відкритої аукціонної приватизації. Створивши акціонерні товариства закритого типу, вищий управлінський персонал залишив за собою не тільки важелі управління, але й, по суті, право першочергового викупу акцій у працівників підприємства, тобто право на власність. Враховуючи те, що абсолютна більшість таких підприємств прибуткова, та ще й до того ж часто займає монопольні позиції на внутрішньому ринку України, їх привабливість зрозуміла. Про справедливість поділу приватизаційних підприємств на “чорні” та “білі” говорити не має сенсу, та й, за великим рахунком, не так давно Законодавець дозволив вільний продаж акцій закритих акціонерних товариств; здавалося, що заводи отримають своїх власників на основі цивілізованої, прозорої системи існування вторинного ринку цінних паперів. Та все воно зовсім не так просто, і Львівський жировий комбінат – яскравий тому приклад. Тільки-но працівники почали реалізовувати свої акції, як директор комбінату п. Пономарьов Микола Єлізарович вдався до рішучих заходів, а саме: викликав своїх підлеглих і зобов’язав зібрати всі існуючі сертифікати акцій у працівників підприємства і здати йому в сейф, для, так би мовити, надійного зберігання. У випадку непослуху – негайне звільнення з місця праці! Годі й казати, що означає в наш час втратити роботу, тож наказ було виконано. А далі – новітній економічно-приватизаційний конвеєр: пошуки грошей, виклик працівника у кабінет і “лагідне” прохання продати свої акції! Такі дії Кримінальним Кодексом трактуються як “зловживання службовим становищем” і передбачають чітке покарання – “від... і до...”!
Конгрес Українських Націоналістів не збирається виконувати функцію правосуддя, але те, що діється сьогодні на жирокомбінаті, яскраво відображає ситуацію, яка склалася в Державі в цілому. Чи хтось чув про українця-націоналіста – олігарха?
Напевно, не чув і не скоро почує, бо нашій нації приготована роль покірного раба на власній землі! Зате ми щодня чуємо про сотні тисяч українців, які залишають свою Батьківщину в пошуках заробітку за кордоном. І годі журити людей за те, що вони хочуть достатньо заробляти, щоби пристойно жити. Але фінал цієї чорної міграційної історії до банального звичайний. Заробивши долари за кордоном, наші люди повернуться сюди, щоби ними розрахуватися за енергетичні борги з паном Суркісом, за газ – із паном Бакаєм, або ж маргарин придбають – у п. Пономарьова чи інших новоявлених “українських” олігархів. Невже за таку Державу склали свої голови наші діди і прадіди? Невже такої волі, незалежності та демократії прагнули ми на початку 90-тих?
Державами правлять капітал і здоровий глузд, а ми як нація не спромоглися за роки самостійності ні капіталу заробити, ні з логікою подружитися. Лише повний міх боргів та страх перед приходом нової зими.
Ми сподіваємося, що наша місцева влада гідно відреагує на ганебні події, які відбуваються на Львівському жирокомбінаті (та на інших підприємствах області, які приватизуються), а Конгрес Українських Націоналістів буде вживати всіх можливих заходів, аби захистити законні права українців на власній землі!
Львівська міська організація Конгресу Українських Націоналістів
|
|
