Церква про еміграцію
Економічна еміграція перетворила українців на дешеву і безбарвну масу заробітчан
ЗВЕРНЕННЯ
Іванка ПОПОВИЧ
У наш час, коли еміграційні процеси в Україні досягли небачених досі розмірів, коли за кордон на заробітки виїжджає величезний відсоток найбільш працездатного населення, Церква не може стояти осторонь цих негативних процесів. І на Синоді Єпископів Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви було проголошено Звернення до духовенства, мирян і всіх людей доброї волі. Владика Любомир Гузар, оприлюднюючи це Звернення, зазначив, що засоби масової інформації повинні постійно піднімати для громадського обговорення тему еміграції українців.
У самому ж Зверненні йдеться про засудження Церквою зловживання з боку окремих представників державної влади та приватних працедавців: “Ці зловживання набули настільки масового і загрозливого характеру, що мовчати про це більше не можна. Тим більше, що розвіялись всі ілюзії, наче це випадкові і тимчасові явища. А реальність сьогодення виявляє глибоку кризу дегуманізованої суспільної свідомості в основоположних підходах до гідності людини і народу”.
“Найбільшим нашим бажанням було б, щоби люди жили і працювали у своїй багатій державі, не розбивались родини, молодь та жінки не потрапляли в руки кримінальних елементів, – вважає Владика Любомир Гузар. – Але треба пригадати, що свого часу в усіх великих країнах в періоди економічної кризи була еміграція за кордон. Необхідно застановитися, чи еміграція сама по собі є великим лихом, і якщо “так”, то як боронитися від нього, а якщо “ні”, то як би найкраще використати елементи еміграції і для тих хто виїжджає, і для тих хто залишається в країні”.
“Невиплата заробітної плати протягом останніх років стала узаконеним беззаконням, внаслідок якого більшість українського народу опинилася за межею виживання, – йдеться у Зверненні. – Тому розмови про економічне зростання звучать як насмішка, а реклама ситого життя в ЗМІ є нічим іншим, як глумом над голодними і виснаженими в боротьбі за існування. Відтак зневіра і розчарування стали визначальними рисами сучасної суспільної свідомості. Загрозливих розмірів набула економічна еміграція, яка перетворила українців на дешеву і безбарвну масу заробітчан у європейських і африканських країнах, визискувану міжнародними криміналізованими структурами. Злочинно марнується й інтелектуальний потенціал нації. Врешті-решт, найжахливішим наслідком сучасного становища в Україні є тенденція до вимирання народу, адже кількість смертей стала перевищувати кількість народжень. Мільйони зачатих дітей внаслідок абортів так і не народжуються.
Офіційні пояснення причин виникнення такої ситуації на тлі загальновідомих фактів обкрадання народу є непереконливими. Анархія і свавілля в різних прошарках суспільства виникають тоді, коли влада втрачає моральний авторитет. За існуючої суспільної пасивності і нерозвинутості громадянського суспільства влада несе основну відповідальність за ситуацію, що склалась в Україні”.
|
|
