Опозиція вийшла з підпілля
У Львівській міськраді з"явилася група людей, яка відкрито називає політику Василя Куйбіди провальною
ЛЕГАЛЬНО
Ксенія ЗАГОРОДНЮК
Закінчення. Початок – на стор. 1
Депутати-члени “Нового міста” кажуть, що з нинішнім мером, котрий контролює більшість міської ради, не змогли знайти спільної мови стосовно багатьох життєво необхідних для міста проектів. А тому нічого іншого, як відмовитися від відповідальності за те, що робить мер і його команда, у них не залишалося... Та і це є лише надводною частиною, себто тим публічним вчинком, аргументація якого зазвичай не надто зрозуміла для невтаємничених городян. Розуміючи це, “Поступ” спробував проаналізувати події навколо міськради детальніше.
Отже, обраний навесні 1998 року склад Львівської міської ради за час цієї каденції перетривав кілька етапів політичної структуризації. І станом на момент утворення опозиції депутатський корпус поділявся на три фракції: Народного руху України, партії “Реформи і порядок” і фракцію незалежних депутатів “Львів’яни”. Крім того, близько року тому, буквально вслід за Верховною Радою, львівські депутати урочисто проголосили створення більшості, яка, згідно з декларацією, мала активно запрацювати “на покращення соціально-економічного становища Львова” шляхом чіткої координації дій двох найбільших фракцій – НРУ та ПРП. Здавалося би, що за такої чіткості жодних нарікань на неможливість провести через раду той чи інший гідний втілення проект бути не може. Однак це лише на перший погляд. Насправді ж поділ на фракції, так само як і поняття фракційної дисципліни (не кажучи вже про більшість), дуже і дуже умовне. Реально депутатський корпус поділяється на депутатів, котрі підтримують “усеперемагаючий голос” міського голови, й “інших”. Порахуймо перших. Отже, Василь Куйбіда завжди має у своєму розпорядженні переважну більшість голосів фракції Народного руху України, адже її позицію з усіх питань узгоджує Крайовий провід НРУ, і на цьому коло замикається, адже верхівка львівського Руху до Василя Степановича прислухається з особливою увагою – як до члена партії. Ще з більшою певністю міський голова покладається на тих депутатів, котрі поза межами сесійної зали є працівниками бюджетної сфери, себто прямими підлеглими міських департаментів і управлінь. Цих “учителів” із “лікарями” в депутатському корпусі багато – 37. Додамо їх до названих вище “братів по партії” – і отримаємо негласну “промерівську” більшість, яку, мов броню, не проб’є жоден проект, реалізація якого не входить у плани Василя Куйбіди. Процес, звісно, має і зворотний ефект: міська рада ухвалить усе, що запропонує мер.
З огляду на описані вище обставини цілком правдоподібною видається втома тих “інших депутатів”, котрі за два з половиною роки напрацювали не один проект, який за відсутності спільної думки з мером так і не був прийнятий радою. “Ситуація, що склалася, – це диктат волі органів виконавчої влади. Ті ініціативи депутатів, які були спрямовані покращити ситуацію в місті, цілковито ігнорувалися: деякі безпосередньо на сесії, інші туди навіть не доходили, оскільки чиновники всіма доступними їм способами не допускали навіть розгляду цих питань”, – говорить лідер щойно утвореної опозиції Андрій Садовий, який разом зі своїми колегами з “Нового міста” відмовляється нести відповідальність за нинішній стан господарки Львова. Він каже, що 99% зусиль міської влади зосереджуються на вирішенні поточних проблем, і ніхто не працює та не думає про майбутнє. “Львів господарює за стандартами 1980 року, – все, як у радянські часи. Місто конче потребує нової концепції та нової програми розвитку, і над цим уже зараз працює опозиція”, – говорить Андрій Садовий.
Ясна річ, що зсунути справу з мертвої точки самим лише актом легалізації дотепер підпільної опозиції (а саме це сталось у момент оголошення про створення позафракційного об’єднання “Нове місто”) неможливо. Однак учасники цієї опозиції переконані, що зможуть завдяки цьому вчинку схилити на свій бік і інших. “У нас є спільний інтерес – Львів і його мешканці. Ми всі маємо працювати для добробуту львів’ян, розвитку міста, зміни ситуації на краще. Наше об’єднання притягне до себе всіх тих людей, котрі мають реальний погляд на стан справ, а не задовольняються окозамилюванням”, – заявив Андрій Садовий, який переконаний, що щойно утворена опозиція згодом набуде масовості й уже до наступного засідання сесії поповниться щонайменше 2-3 депутатами.
|
|
