"Нобель" за дослідження поведінки споживачів
НАГОРОДИ
Тереза ФОЛЬК
Американці Джеймс Гекман і Деніел Макфаден стали лауреатами Нобелівської премії 2000 року в галузі економіки. Всесвітню славу і майже мільйон доларів вони отримають за статистичний аналіз поведінки окремих осіб і домашніх господарств. Результати їхнього дослідження будуть цікаві та корисні не лише для економістів, але і для суспільствознавців та політиків.
56-річний професор Джеймс Гекман працює на факультеті економіки Чиказького університету, раніше викладав у Колумбійському та Єльському університетах. Деніелові Макфадену 63 роки. Він професор економіки Каліфорнійського університету. Джеймс Гекман і Деніел Макфаден – редактори та співавтори багатотомного підручника Handbook of Econometrics.
Але економікою обидва професори зацікавилися не відразу. Гекман спочатку займався математикою і в 1965 році отримав ступінь бакалавра математики в Колорадському коледжі. Натомість Макфаден починав з фізики, яку він студіював в університеті Міннесоти. Однак згодом обидва перекваліфікувалися на економістів і отримали докторські ступені. Зараз лауреати цьогорічного “Нобеля” займаються мікроеконометрією – наукою на межі економіки і статистики, яка вивчає мікродані, тобто економічні інформації про індивідуальних осіб і групи споживачів, у тому числі домогосподарства та підприємства.
Шведська королівська академія наук у своєму вердикті зазначила, що нагороду було присуджено за опрацювання “теорії та методу широко вживаної у статистичному аналізі поведінки споживачів. Методи, розроблені Гекманом і Макфаденом, стали сьогодні частиною стандартного інструментарію не тільки для економістів, але і для представників інших суспільних наук”. Теорія поведінки споживачів – одна з останніх розробок теоретиків міжнародної економічної думки. До останнього часу вважали, що головну роль у поведінці споживачів відіграють здоровий глузд і розрахунок. Саме на основі здорового глузду споживачів будувалися ліберальні економічні теорії. Економісти ж цього напрямку вважають, що ринок як система відносин між економічними суб’єктами на основі здорового глузду має здатність саморегулюватись і встановлювати справедливі ціни на товари та послуги.
Хоча ліберальна економічна школа отримала більше визнання у світі порівняно з конкурентною консервативною школою, її теорії мають обмежене застосування, що у принципі визнають навіть самі її адепти. Наприклад, монетаристи (вони ж ліберали) поки що не вигадали пояснення поведінки інвесторів на світових фінансових ринках, як і пояснення величезних коливань цін на світові сировинні ресурси.
Ліберальний, ринковий підхід виявився дуже спрощеним для надійного прогнозування споживчого попиту на послуги і товари в умовах, коли споживачі мають величезний вибір подібних товарів і при цьому не обмежені в обсязі купівель, оскільки в сучасних розвинених країнах надзвичайно активний споживчий кредит.
Окрім того, ліберальна теорія не може пояснити, наприклад, чому американська (або німецька) сім’я віддає перевагу американським (або німецьким) автомобілям, коли, наприклад, японські дешевші. Іншими словами, ця теорія абсолютно не враховує національних та інших особливостей поведінки споживачів, котрі не можуть бути пояснені з погляду здорового глузду.
Тому останніми роками економісти все частіше говорять про виникнення нової економічної теорії, заснованої безпосередньо на поведінці споживачів, яка буде вивчатися з допомогою статистичних методів. Незважаючи на те, що такі оцінки носять явно суб’єктивний характер, саме суб’єктивний характер цих даних визначає їхню цінність для здійснення економічної політики. Багато економістів навіть прогнозує, що саме теорія поведінки споживачів стане у XXI столітті основою для визначення економічної та політичної стратегії великих розвинених держав.
|
|
