Назар Фірман: "Я полюбив шахи через хід конем"
До путівки на Чемпіонат світу Назар Фірман ішов досить складно. Почав займатися шахами ще в 6-річному віці. Першим тренером став Олександр Лагно, який допомагав і підтримував хлопця, допоміг йому стати кандидатом у майстри спорту. У 1995 році Назар став призером чемпіонату України, та через нестачу коштів на Чемпіонат світу не поїхав. Це дуже вплинуло на юного, ще не пристосованого до реалій життя шахіста. Вплинуло так, що потроху Назар почав втрачати той захопливий світ, яким були для нього шахи. Цей моральний занепад позначився і на результатах. Поразки відбирали останню надію. Часом Назар навіть подумував зовсім закинути заняття шахами. Та якраз тоді його взяв під свою опіку Юрій Привалов.
– Юрій Стахович, – каже Назар, – єдиний, хто повірив у мене. Він дуже підтримав мене, передусім морально. Він повернув мені надію. Допоміг зрозуміти, що шахи – це не просто гра, а велике мистецтво, чарівна краса.
Повіривши в себе, Назар почав знову наполегливо готуватися й у 1999 році виступив на чемпіонаті України для шахістів віком до 16 років із доволі непоганим результатом – сьоме місце. Виконав норму міжнародного майстра і зараз чекає на її присудження. Намагався виконати норму гросмейстера, та забракло одного очка.
Цього року Назар – чемпіон України. І зараз йому пощастило більше: Львівський обласний спорткомітет виділив гроші, щоби він поїхав на Чемпіонат світу, який розпочнеться вже 11 жовтня.
– Чим для тебе зараз є психологічна підготовка?
– Найбільшою необхідністю. Допомагає мені в цьому Юрій Привалов. За деякий час до партії, після того як уже передивились усі сильні та слабкі місця суперника, ми йдемо прогулятися. Говоримо ні про що і водночас про все, крім шахів. Часом навіть у дуже сильного суперника можна виграти, маючи лише один привілей – добру психологічну підготовку.
– Який метод підвищення своїх шахових здібностей ти вважаєш найкращим?
– Найефективніше для мене – просто грати, брати участь у сильних турнірах, відчувати боротьбу, реальну силу суперника, запал поєдинку. Шахові труднощі допомагають мені долати А.Михальчишин і Ю.Привалов. Корисним є і перегляд шахових книжок. Зараз я приділяю особливу увагу старим авторам, люблю Рубінштейна, Німцовича, Ботвинника. Загалом, намагаюсь охопити якомога ширше коло авторів, – це збільшує мій шаховий крок. Як базу даних використовую комп’ютер. До речі, дуже не люблю грати з комп’ютером – він нецікавий.
– Зараз ти студент першого курсу факультету прикладної математики ЛНУ. За місяць навчання ти вже відчув, чи не стримує твій шаховий ріст математика і чи не зашкодять навчанню в університеті шахи? Адже ж і одне, і друге забирає багато часу.
– Моя мрія – поєднати одне з другим. Без освіти просто важко жити. Людина повинна вчитися, розвиватись, і обмежити себе лише спортом я вважаю неправильним. Я сподіваюся на підтримку та розуміння викладачів, котрі за цей місяць уже мені сподобались. А час спробую розділити чесно. Проблемою є лише турніри, через які змушений буду пропускати навчання.
– Які риси необхідні шахістові?
– Дуже сильна віра в себе. Вміння заявити, насамперед собі, а потім – і всьому світу, що ти найкращий. Деякий час мені цього не вистачало, а тепер потрохи вчуся. А ще допомагає вміння притягувати вболівальників. Я сам не знаю, як це виходить, але чомусь глядачі, котрі мене навіть не знають, підходять саме до мене і, спостерігаючи за партією, вболівають.
P.S. Ще в Чемпіонаті світу серед дітей братимуть участь львів’яни Волокитін (вік – до 18 років) і Кравців (до 10 років) та львів’янки Лагно (до 12 років), Григоренко (до 14 років), а також Музичук зі Стрия (до 10 років).
Розмовляла Ірина КИРИЧЕНКО
|
|
