Наша феноменальна література
Скільки всього у Львові пам’ятників і пам’ятник дошок, не знає навіть головний архітектор міста Володимир Сколоздра. Бо встановити на будь-якій стіні навіть своє зображення може будь-яка людина. Колись, каже головний архітектор, усі пам’ятники та пам’ятні таблички були пронумеровані та, згідно з відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів, перебували на обліку. А потім вийшов наказ Президента України від 12 травня 1996 року, який забороняв міській владі виділяти кошти на спорудження пам’ятних знаків. За цю справу взялися різні фонди та громадські організації.
Демонтувати такі таблиці майже неможливо через суспільний резонанс: звинувачують у непатріотизмі, релігійній упередженості тощо. Хоча, як стверджує пан архітектор, він розглядає всі пропозиції та вже встановлені без його відома дошки тільки як художньо-мистецькі твори. І якщо вони не пасують до фасадів або просто є “страшненькими”, то, звичайно, будуть заперечення та зауваження з боку архітектора.
Саме через це і виник нездоровий резонанс навколо встановлення пам’ятної таблиці на Фредра, 6 Ігореві Білозору. Пан Сколоздра вважає, що управління культури і Товариство охорони пам’ятників зробило правильно, оголосивши конкурс. І минулої суботи з 12 проектів було обрано як найкращу роботу Андрія Сухорського (цього скульптора львів’яни знають як автора скульптури Георгія-змієборця, що біля управління міліції, та пам’ятника Тарасові Шевченку). Оскільки ж і інші роботи мають високу мистецьку цінність, то їх рекомендовано встановити на батьківщині загиблого композитора.
А всього зараз у роботі 9 пам’ятників (серед них –Степанові Бандері, жертвам Янівського концтабору, митрополитові Андрею Шептицькому, В’ячеславові Чорноволу, борцям за волю України) і три меморіальні таблиці (Ігореві Білозору, Володимирові Кубійовичу та на честь автоперегонів Гран-прі 1939 року). І хоча точно ще ніхто не рахував, скільки грошей потрібно на їх спорудження, головний архітектор міста вважає, що це – приблизно 5 річних бюджетів міста.
Деякі проблеми виникають зі встановленням пам’ятника Андреєві Шептицькому. Річ у тому, що проект, який передбачає і водосвятний басейн, і відведення транспорту з площі Юра, чомусь не сподобався церковній громаді. Так само не вийшло узгодити проект пам’ятника жертвам Янова, який фінансує єврейська спільнота.
І насамкінець про один дуже неприємний приклад. Зробив головний архітектор міста Володимир Сколоздра зауваження фірмі “Макдональдс” щодо їхньої реклами. А вони й відписали, що несправедливо їм дорікають. Адже “Макдональдс” такий хороший: аж 15 тисяч гривень перерахував на спорудження пам’ятної таблиці Ігореві Білозору. Проте, як з’ясувалося, на офіційний рахунок гроші не надійшли. Привласнили їх якісь шахраї.
Що ж до зняття невідповідних пам’ятних знаків, то єдиною таблицею, яку вдалося демонтувати міській раді, стала таблиця на вулиці Вітовського. Мало того, що вона була не на початку вулиці, а під 38-м номером, то ще і зображення було несхожим, а гіпс – розмальований під бронзу. Якщо товариство “Січ”, яке було замовником, зверне увагу на всі зауваження, то таблиця буде встановлена на Вітовського, 1.
|
|
