Ювілейна концепція "Контрастів 2000"
Сьогодні у Львові розпочинається Шостий Міжнародний фестиваль сучасної академічної музики
Сьогодні о 19 годині у залі Будинку органної і камерної музики духовним твором Йоганна-Себастьяна Баха “Страсті за Йоанном” у виконанні польських солістів Яцека Віслоцького (тенор), Магдалени Вітчак (сопрано), Анни Любанської (альт), Лешика Скрля (баритон), Богдана Макаля (бас), камерного хору Gloria (мистецький керівник Володимир Сивохіп) та Simfonietta Cracovia (мистецький керівник Роберт Кабара) під диригуванням Станіслава Веляника з Польщі розпочнеться десятиденний музичний марафон, який для багатьох львів’ян асоціюється з озвученою хрестоматією музики XX століття. Напередодні відкриття фестивалю журналіст “Поступу” зустрівся із його незмінним директором Володимиром Сивохіпом і попросив розповісти про завдання і концепцію цьогорічного музичного форуму.
– Які завдання ставить перед собою улюблений серед молодіжної аудиторії фестиваль?
– Програма мінімум – щоб фестиваль відбувся. Програма максимум – щоб фестиваль вдався цікавим. Те невеличке коло людей, які роблять цю подію (в тому числі всього три особи зі Львова) – десь так у душі погодилися, що цей фестиваль буде для нас ювілейним не тільки з огляду на круглу дату літочислення. Ми відзначатимемо як певний етап наше 5-річне становлення.
– Але ж це VI з черги фестиваль?
– Так, проте ще рік тому я наголошував, що 5 фестиваль не є ювілейним, бо перший був тільки тією спробою, після котрої ми вирішили цю справу розвивати. Вважаю, що перша спроба видалася вдалою. Але вона тільки дала зрозуміти, що варто продовжувати в такому ж керунку і послужила тим імпульсом, який розгорнувся у часі в систематичну роботу.
– Чи ця ювілейна прив’язка якось позначиться на фестивальній концепції?
– Загалом концепція продовжує залишатися незмінною. Ми живемо в такому місті, яке саме співзвучне нашій назві “Контрасти”. Справді, Львів є класичним прикладом міста контрастів, і час наш такий же: вони можуть бути високо духовними й водночас ницими. Львів міг би бути П’ємонтом, тобто осердям, яке об’єднує навколо себе дух, культуру, націю. А в результаті за принципом контрасту воно стало П’ємонтом справжнім – тобто глухою провінцією. На тлі цих загальних контрастів і наш музичний фестиваль знайшов собі гарне місце.
– А Ви уявляєте собі хоча б приблизно образ завсідника Ваших концертів чи палкого любителя сучасної академічної музики, – тобто кому Ви адресуєте своє “послання”?
– Фестиваль вже тут прижився, уже став традиційним і, відчуваю, що потрібним нашим музикантам і таким верствам, як скажімо, певному прошарку інтелігенції, яка приходять на фестивальні концерти. Але насамперед видно, що “Контрасти” потрібні студентам і їхнім педагогам. І я надзвичайно тішуся, що вони ходять на цей фестиваль. А те, що “Контрасти” є живою хрестоматією музики XX століття – це однозначно, причому як у відкритому виконанні, так і в записах...
– А є ж іще щорічні неповторні книжечки “Контрастів”, видані до фестивалю!
– У цих збірниках міститься інформація, з якої студенти користають при підготовці до лекцій і семінарів. Звичайно, цей момент приємний, але водночас стає якось так не зручно за наше музикознавство й музикологію, які тупцюють на місці. Утім, що вдієш, такі наші часи, а мистецтво XX століття було ще донедавна нам невідоме, на музиці ж узагалі було табу, толерувалася тільки музика країн соціалістичної співдружності. За ці 5 років фестивалю таки вдалося заповнити величезну пляму.
– Чи відчувається вже якась пересиченість?
– Ні, це мистецтво ніколи не вичерпається окремими концертами. Треба йти далі. Озираючись, можемо з 5-річної дистанції побачити, котрі з “Контрастів” були більш радикального, авангардного, конструктивістського спрямування, а котрі більш академічного, духовного плану.
– А цьогорічний?
– Він буде, мабуть, найбільш спокійним, врівноваженим, виваженим.
– Хоча б тому, що нарешті буде усього лиш по два концерти на день, а не 3-4, як то було в попередні роки?
– Не тільки, а й самим наповненням. Якщо поглянути на ті наскрізні концептуальні нитки, які пронизують фестивальну програму, то можна побачити, що з їхнього переплетення утворюється кілька вузлових моментів. Перший із них є умовно “ювілейним”. Якщо брати за хронологією, то першим у цьому ряді є знак епохи – 2000 ювілей Різдва Христового. Тут же вимальовуються дві площини, які б ми хотіли поєднати: духовна музика (як культової на конкретні канонічні тексти, так і просто наповненої духовним змістом) і музика пошуку, експерименту. Для того, щоб було зрозуміліше, зішлюся на слова музикознавця, доктора Стефанії Павлишин, яка сказала про музику Анджея Нікодемовича, котрий є частим гостем нашого фестивалю: “З його творів видно, що це глибоко віруюча людина, це справжній духовний композитор нашого століття. Це дозволяє поставити його в ряд найвизначніших композиторів”. І ми прагнули цього року показати такі паралелі. Зрештою А.Нікодемович має так само ювілей, він відзначає 75-річчя.
– А ще які ювілеї?
– Усі вони так чи інакше переплітаються. Скажімо, 250 років від смерті Баха. Львів якось спорадично спробував відзначити цю дату. Але все це було абсолютно концептуально неосмислено. Хоч можна було навіть на рівні нашого музичного вузу цікаво організувати рік Баха: із концертами, науковими конференціями, які б започаткували львівське бахознавство, підняли б проблеми інтерпретації. А так – це просто “пташка” для звіту, хоча мені соромно за такий рік Баха у рідному вузі. Тому ми намагалися не оминути цієї дати.
– Як поєднується Бах із назвою фестивалю сучасної музики?
– Як камертон. Просто ми його твором відкриваємо фестиваль. Коли пригадуєте, то й минулі “Контрасти” мали духовне обрамлення: музику А.Пярта і М.Скорика. Подібна підсвідома арка є й зараз. Відкриває фестиваль один з наймасштабніших творів тисячоліття – “Страсті за Йоанном”. Прем’єрне виконання в цьому складі вже відбулося в Польщі в липні на фестивалі давньої музики у Старому Сончі. Вважаю це справжньою даниною пам’яті Баха. Мені дуже приємно, що це відбувається саме на “Контрастах”. Твори Баха є у багатьох концертах фестивалю і виконуються як сольно (приїздить один з найіменитіших віолончелістів Іван Монігетті), так і на рівні алюзій (як у творах Гіндеміта – неокласика, що багато в чому відштовхувався від Баха). Так ми зробимо співставлення епох на зламі тисячоліття. А наостанку фестивалю – другий кінець цієї арки – авторський вечір
А. Нікодемовича, на якому хор Gloria буде виконувати його духовні кантати. Поміж тим у програмі фестивалю буде ще кілька концертів духовної музики: хорова капела “Трембіта” представить твори львівських композиторів О.Козаренка і В.Камінського. А вертаючись до ювілеїв, варто згадати й дату, яку відзначає увесь музичний світ – 100-річчя від дня народження Ернста Крженека. Цій події ми присвятимо окремий вечір, на якому австрійський піаніст з Відня Йоганес Мар’ян представить його фортепіанну музику, а інший його твір прозвучить на концерті львівських виконавців. Ще одна подія, значима для української музики, – ювілей Мар’яна Кузана, українця, який з одиниць наших краян зреалізував себе професійно на Заході і став знаним французьким композитором, а не діаспорним.
– Отже третя визначальна нитка: порівняння епох?
– Так, епох, імен, знакових творів. Наприклад, ранній романтик Шуберт у співставленні з Малєром, який вичерпав романтизм. Глобальним полотном, що буквально дихає Всесвітом і його духовністю – симфонією “Пісня про землю” Густава Малєра і завершиться фестиваль. А між тим фестиваль представить багато творів, що визначають XX століття: Шостаковича, Гіндеміта, Бартока, Пулєнка, Лютославського. Це хрестоматійна класика, але ми підібрали твори, які в нас мало звучать. На контрастах таких зіставлень можна потім переходити й до таких найновіших законодавців музики XX ст., як Пендерецький, Беріо, Сильвестров, Станкович. Відтак можна оглядати чим живе музика зараз.
– А найновіша українська музика у світовому контексті існує?
– Тепер уже не важливо, хто у якому стилі працює. Головне є контекст. І ми представимо багато сучасної музики російської, польської, македонської... І буде багато української музики. Зокрема харківської композиторської школи, київської і львівської. Окрім того, достатньо буде представлена композиторська школа сьогоднішнього дня, до якої зі старших можна зарахувати Ланюка, Щербакова, Гаврилець, Щетинського. Буквально за кілька тижнів перед фестивалем Ігор Щербаков завершив свій твір Aria-Passione-2 для альта і струнних, який матиме у Львові світову прем’єру з участю київського альтиста Д.Гаврильця. У коментарях до цього твору автор написав: “Вихідним моментом для мене був фрагмент з Mateus-Passiones Баха”. Так інтуїтивно наш час замкнув концептуальне коло.
|
|
