50 років живої історії львівських реставраторів
ЮВІЛЕЙ
Львівській реставрації – 50 років. А це означає, що 50 років пам’ятки архітектури руйнувалися менше, ніж могли би, що деякі із них піднімалися з руїн, збиралися по камінчиках, що крізь плісняву часу (хай вибачать мене романтичні прихильники часової патини) проглядали лики. П’ятдесят років для пам’яток із багатолітньої долею, звичайно, зовсім небагато, проте саме вони могли би стати фатальними. Не стало би Олеського замку, Манявського скита, церкви ХІУ століття в Лужанах, стінописів церкви в Потеличі, Горянської ротонди, що під Ужгородом, тощо.
Історія
Але за п’ятдесятьма роками львівської реставрації стоїть набагато довша історія: у 1853 році в Австро-Угорській імперії було засновано Центральну комісію для дослідження та збереження пам’яток старовини, а в Галичині 1856 року були призначені перші консерватори для охорони пам’яток. На 1864-74 роки припадає діяльність Мечислава Потоцького, коли було створено Гроно консерваторів східної Галичини та відреставровано значну кількість об’єктів. У 1920 році Гроно стає державною структурою і функціонує як Консерваційне управління. Проте довший час роль реставраційних майстерень виконували приватні фірми під наглядом реставраторів.
1950 року було створено організацію “Будмонумент”, яка 1958 року стала основою Львівської спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні, що проводила роботи у 12 областях України. У 1961 при ній був створений проектний відділ, який очолив Іван Могитич. Саме цей відділ поступово виріс у регіональний інститут “Укрзахідпроектреставрація”.
1969 року в ЛСНРВМ було створено унікальну майстерню, яка спеціалізувалася на реставрації народної дерев’яної архітектури (очолив Б. Бокало). Через рік створили науково-дослідний відділ та дільницю, у функції якої входили реставрація живопису, скульптури, металу, ліпнини, а також при ній діяла єдина в Україні група реставраторів-вітражистів. Це надало можливості реставрувати пам’ятку комплексно.
1980 року було створено інститут “Укрпроектреставрація” у Києві, а у 1991 році – самостійний інститут “Укрзахідпроектреставрація”, очолюваний І. Могитичем.
Такими є кілька дат, а за ними стоїть те, що лишилося від краси Львова.
Практика
Блукаючи містом, ми бачимо Домініканський костел, костел Марії Сніжної, величні мури Бернардинського монастиря, міцну Порохову вежу та міські оборонні мури, струнку дзвіницю Успенської церкви, розкішний Оперний театр, замки в Олеську, Золочеві, Підгірцях. А якщо ви помандруєте десь далі, то, зупиняючись у Луцьку, Острозі чи Ужгороді, ви зможете помилуватися замками, костелами тощо. Перелік відреставрованих пам’яток довжелезний. А на руки реставраторів чекає їх ще більше. Робота триває.
М.Г.
|
|
