Олесь Доній: "Десять років тому політика - це була ідея і віра, а тепер політика - це влада і гроші"
У понеділок у МО “Дзиґа” відбувся круглий стіл на тему “10 років
опісля”. Дискусія точилася навколо спроби аналізувати за гарячими слідами спогади учасників, і, як виявилось, для багатьох це вже історія, на якій певні особи пробують спекулювати. Тому учасники круглого столу спробували самі, чи не вперше, якщо не брати до уваги книгу Олеся Донія “Революція на граніті”, аналізувати ситуацію, події і те, що дала для України студентська перемога десять років тому. Своїм баченням тих подій з “Поступом” поділився один з організаторів студентського голодування, а тепер лідер партії “Молода Україна” Олесь Доній.
– Олесю, якщо повернутися до подій десятирічної давності, то що, на Твою думку, було рушійною силою в студентському русі?
– Насамперед основною ідеєю студентського руху було бажання незалежності держави – це якщо класифікувати за змістом. А за формою – то студентський рух був нетрадиційною для того часу демократичною силою, і студентське голодування стало однією з цих нетрадиційних для того часу форм акції.
– Які політичні сили в той час підтримали студентський рух?
– Зрозуміло, що основним ворогом у той час була комуністична партія, але студентський рух був досить самодостатнім і не потребував особливої підтримки тої чи іншої політичної сили. Навпаки, ми дуже не хотіли, щоб будь-які політичні сили могли мати на нас вплив і дуже ревно боронились від цього, оскільки вважали себе абсолютно відокремленою силою. Та й були такою силою, – від ідеї до втілення це було виключно нашою справою. Інша справа, що ми отримали активну громадську підтримку: на заводах, фабриках, у вищих навчальних закладах, школах почали збирати підписи на нашу підтримку, відомі громадські діячі робили конкретні кроки для нас. Олесь Гончар саме тоді кинув свій партквиток. Тоді вже і націонал-демократи були змушені нас офіційно підтримувати – Рух і Народна Рада.
– Але ж тепер Ти вважаєш, що вони тоді зрадили студентів...
– Тому, що вони побоялись перевиборів у Верховну Раду. Ми хотіли повної перемоги демократичних сил, а вони погоджувалися бути лише гвинтиком цього механізму і вважали, що 25% у Верховній Раді є для них достатньо і в цьому питанні ми не погоджувалися з ними, бо були переконані, що комуністичну владу потрібно повністю скинути.
– А введення вікового цензу для депутатів Верховної Ради також стало ще однією перепоною в тому, щоби студентські лідери могли бути обраними в парламент?
– Звичайно, через рік, злякавшись сили студентського руху і величезної її підтримки громадськістю, було внесено зміни до закону про вибори, в якому було вказано, що депутатом Верховної Ради може стати особа, яка має не менше 25 років. Тоді всі студентські лідери були значно молодшими, тож не могли брати участь у політичному житті України, і за це проголосували як ліві так і праві. Таким чином був придушений політичний студентський рух. Тобто він не зміг перерости з громадського руху в політичний.
– Чи це було основною причиною?
– Безперечно. Тому що всі внутрішні конфлікти, організаційні проблеми і тертя можна було вирішити. Не було змоги студентському руху перерости в політичний, як в Угорщині, де вони одразу взяли 10 відсотків, а на наступних виборах 41 відсоток у парламенті.
– І наостанку запитання, котре, напевно, досить часто повторюють, коли йдеться про студентську силу як таку. Чи можливо було б сьогодні, при потребі, повторити студентський страйк і голодування?
– Уже колись була спроба повторити, і ще тоді я виступав проти – в одну річку не можна ступати двічі. Якщо ми на щось спроможні, то потрібно пропонувати якісь нові модернові ідеї. І може бути все, що завгодно, але голодування вже не буде повторене. А що стосується теперішніх часів, то не треба забувати, що змінилось ставлення до політики. Тоді політика – це була ідея і віра, а тепер політика – це влада і гроші. Інтерес сучасної молоді набагато менший, бо політика стала достатньо цинічною. І тепер для молодих людей є набагато більше можливостей самореалізуватися, аніж тоді. Я не прихильник теорії, що тодішня молодь була кращою, ніж теперішня. Кожне старше покоління скаржиться на молодняк, а я вважаю, що воно нічим не гірше від нас десять років тому. Просто змінився час.
P. S. Олесь Доній зараз є лідером партії “Молода Україна”.
Розмовляла Іванка ПОПОВИЧ
|
|
