Кампанія громадянської непокори
Чи схожий Путін на голуба миру?
ЮГОСЛАВІЯ
Адам СИНИЦЬКИЙ
У понеділок від 5 ранку столиця Югославії Белград перетворилася на розбурхане осинне гніздо. Десятки тисяч сербів вийшли на вулиці міста, протестуючи проти офіційних результатів президентських виборів. У центрі міста не функціонує жоден транспорт, до страйку приєдналися водії таксомоторів. Противники Мілошевича контролюють декілька найважливіших перехресть і, щонайменше, два мости через Саву, що з‘єднують стару і нову частини міста.
Нагадаємо, що на думку об‘єднаної Демократичної опозиції, її кандидат Воїслав Коштуніца переміг вже у першому турі, здобувши понад 50% голосів. Опозиція закликає сербів опротестувати сфальшоване рішення виборчкому і бойкотувати наступний тур, призначений на 8 жовтня.
Перший день кампанії громадянської непокори продемонстрував, що опозиція, попри всі намагання Мілошевича розколоти ряди демократів напередодні виборів, нарешті сформувалася як потужна сила. На заклик Коштуніци у всій Сербії розпочалися масові страйки. Від неділі страйкують гірники Колумбара, працівники нафтопереробного комлексу у Панчеві. На думку одного з впливових представників опозиції Зорана Джиндича, всезагальний тижневий страйк – єдиний спосіб примусити Слободана Мілошевича зважати на вибір сотень тисяч людей.
Тим часом сам Воїслав Коштуніца скритикував учора позицію Москви і Вашингтона, звинувативши перших у “нерішучості”, других – у надто агресивній “антимілошевичевській” кампанії, яка робить для опозиції ведмежу послугу.
Реакція Кремля на заклики 56-річного спеціаліста з конституційного права провадити активнішу політику щодо стабілізації ситуації в Югославії, була блискавичною. Уже вчора російський президент Путін запропонував свою кандидатуру як посередника для вирішення суперечки між опозицією та режимом Мілошевича. Обидва кандидати отримали запрошення відвідати Москву, де їх обіцяли “примирити”. Втім, навряд чи подібна пропозиція викличе в сербських опозиціонерів щось інше, окрім нового розчарування у далекому “старшому браті”. Тим паче, що спочатку Путін поспішив визнати перемогу Коштуніци 24 вересня і побажав сербам здійснити “демократичні перетворення”. Можливо, ця заява відвернула від Кремля і правлячу партію. Так, посол Югославії у Росії (і брат Слободана Мілошевича) Борислав Мілошевич висловив думку, що втручатися Москві у сербські справи “немає потреби”.
|
|
