Остання Олімпіада тисячоліття завершилася
Україна в загальному заліку посіла 21-е місце з 23 нагородами
ДО ПОБАЧЕННЯ
Роман ДОРОШ
От і все. Два тижні шаленого спорту завершилися. Так, рівно 14 днів ми щодня чекали з Сиднея приємних новин про виступи українських олімпійців. Причому Олімпіаду дивилися не лише палкі прихильники спорту. А загалом, спортивне свято в Австралії пройшло на високому рівні. Що більше, за словами президента МОКу Хуана-Антоніо Самаранча, Олімпіада в Сиднеї стала найкращою в цьому столітті. Звичайно, це може бути лише черговий комплімент “боса” МОКу, тим паче, що вже наступного року він залишить свою посаду, тож дивно було би, якби пан Самаранч не похвалив австралійців. Але, з іншого боку, організаторів минулої Олімпіади в Атланті Самаранч не надто вихвалював...
Утім, на те були свої причини. Австралійці зробили те, чого не здогадалися чи ж не хотіли зробити американці. Австралійці дуже багато уваги на відкритті й закритті Олімпійських ігор приділили аборигенам. А деякі відомі австралійські рок-групи вийшли на закриття з написами на футболках Sorry. Так вони просили вибачення в аборигенів за багаторічні знущання...
Щодо спортивної боротьби, то тут передовсім хочеться відзначити змагання в легкій атлетиці та плаванні. Тут щодня були аншлаги, а успіх будь-кого зі спортсменів вітали шаленими оплесками. Австралійці справді виявилися дуже гостинними і заслуговують на найкращі слова. Єдина незручність для нас, європейців, – це те, що дивитись Олімпіаду доводилося по ночах. Але нічого, через чотири роки вже ми будемо у виграші...
Втім, на жаль, і закриття Ігор не обійшлося без прикрих подій, яких цій Олімпіаді не бракувало. Варто бодай згадати історію з олімпійським вогнем... Річ у тому, що в ніч закриття Олімпійських ігор понад 1 мільйон 500 тисяч осіб вийшли на вулиці Сиднея, щоби помилуватися феєрверком. Однак не всі насолоджувалися гарним видовищем. Під час салюту були зафіксовані три ножові поранення, одна черепно-мозкова травма, велика кількість порізів ніг пляшковими осколками, зафіксовано також кілька серцевих приступів і падінь із висоти, адже багато мешканців Сиднея спостерігали за салютом із дерев...
Четверо осіб заарештовані за агресивну поведінку, причому троє з них – за напад із застосуванням холодної зброї. Машини швидкої допомоги чергували всю ніч. Після завершення церемонії глядачі розійшлися по численних нічних барах. А вже наступного дня всі центральні вулиці були закидані розбитими пляшками, які створювали проблеми для транспорту в ранні години. Так попрощалися з Олімпіадою туристи. Тож, як бачимо, свято справді вдалося...
Наші успіхи
Як і в Атланті, українці здобули 23 нагороди. Здавалося би, непогано. Але є одне “але”. На відміну від минулої Олімпіади, у нас лише три нагороди найвищої проби (в Атланті – 9). І в Америці ми в загальному заліку були не 21-і, а 9-і. Тоді, в Атланті, востаннє “вистрелила” ще “стара гвардія”, яка починала свій шлях у спорті ще за часів СРСР. Згадаймо хоча би Кравець, Таймазова... А цього разу честь України захищало вже нове покоління, виховане за часів незалежної України. Найбільший провал – легка атлетика. Вперше в “королеві спорту” ми не здобули жодної нагороди найвищої проби. Чому? Невже у нас не було кандидатів на “золото”. Були. Ми мріяли про “золото” Балахонової, Бабакової... Та що з того? Вони не потрапили навіть до чільної трійки. А чому так слабо виступили Білоног, Скварук, адже цього року вони мали прекрасні результати? І якби вони їх повторили, у нас було би принаймні ще два “золота”. Тепер тренерам доведеться робити серйозні висновки, бо щось і справді негаразд у нашій легкій атлетиці.
Ще одне розчарування – атлетика важка. Ми завжди славилися спортсменами важких категорій, котрі приносили нам перемоги. Так мало бути і цього разу. Та чемпіон світу Денис Готфрід відверто розчарував, посівши у фіналі останнє місце, після того як жодного разу не зафіксував ваги в поштовху.
Загалом, є лише три спортивні дисципліни, в яких ми не маємо жодних претензій до наших олімпійців: плавання, стендова стрільба та бокс. У першому виді ми маємо чотири нагороди, дві з яких – золоті. І, без сумніву, не можемо не відзначити феноменальний виступ Яни Клочкової, для якої сиднейська Олімпіада була першою. І відразу такий успіх: три нагороди! Справді, важко собі уявити, що би ми робили без нашої красуні... І боксери нам подарували хвилини великих перемог. І хоча ніхто з них не здобув “золота”, але 5 нагород іншої проби – теж великий успіх. І це при тому, що всі наші боксери ще молоді, й перед ними велике майбутнє. Не можемо тут не згадати і про львів’янина Андрія Котельника, який у ваговій категорії до 60 кг здобув срібну нагороду, повторивши успіх восьмирічної давності Ростислава Зауличного (він у Барселоні теж приніс Львову срібну нагороду).
Тим часом навіть прем’єр-міністр України Віктор Ющенко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс” з приводу виступів українських олімпійців зазначив, що треба зробити висновки з провальних виступів нашої збірної. Що більше, на думку прем’єра, насамперед слід змінити принципи формування керівного складу спортивного сектора. Ще Віктор Андрійович зазначив, що всі свої обіцянки перед олімпійцями уряд виконав. Інша річ, що за 6 місяців олімпійської нагороди не здобудеш... І справді, з прем’єром важко не погодитись. Адже формування української збірної і надалі у більшості видів спорту робиться. як кажуть, “по блату”. Ну, для чого було вести Бубку, Кравець, Зазирова, – може, краще було дати дорогу молодим? І замість того ж Зазирова, який поїхав із травмою, можна було повезти в Сидней львів’янина Скобельського. Та іншої думки були тренери. От вам і результат! І поки в Україні не зрозуміють, що ВСЮ збірну треба формувати за принципом, хто сьогодні найсильніший – той і їде на Олімпіаду, – доти ми матимемо такі провали. А Олімпіада в Сиднеї яскраво виявила наші огріхи. Тепер найголовніше – сісти, все проаналізувати і зробити вчасні висновки, щоби потім знову не шукати винних десь на боці.
Допінг і судді
Мусимо констатувати, що ідея “чистих” Олімпійських ігор – без допінгу – провалилася. Найбільше допінгових скандалів розгорнулося навколо двох країн Східної Європи: Болгарії та Румунії. Саме ці дві країни мали найбільше дискваліфікованих олімпійців. Особливо постраждали болгари, у котрих забрали відразу три нагороди у важкій атлетиці – в усіх трьох олімпійців цієї країни.
І кілька слів про суддівство. Особливою “об’єктивністю” відзначалися судді, котрі обслуговували змагання у вільній боротьбі та художній гімнастиці. Стільки суддівських помилок і такого свавілля не пам’ятають навіть фахівці. Так, у вільній боротьбі арбітри нерідко скасовували правильні рішення суддів на килимі, зараховуючи зовсім незрозумілі очки одним і недораховуючи іншим. Постраждали тут і ми, адже у фіналі наш Солдадзе мав перемагати шведського олімпійця, та судді придумали шведові очко, яке і стало фатальним для українця.
А в художній гімнастиці? Здається, всі змовилися просто “знищити” Олену Вітриченко. Так, звичайно, в Сиднеї виступ українки не заслуговував на “золото”, але принаймні “срібло” чи “бронзу” Олені мали дати. Та ні! Незважаючи на відверті помилки росіянки Кабаєвої, бронзову нагороду все ж дали їй. І це лише тому, що у світі Росію поважають більше, ніж Україну. І делегація Росії має більший вплив.
А чого ми хотіли? Наші ж завжди наймиролюбніші. А тим часом у спорті, як і в політиці, треба здобувати авторитет. Великими перемогами. Тож будемо сподіватися, що наступна Олімпіада в Афінах для нас буде більш щасливою. Чи, може, ми справді сьогодні – 21-і у світі? Це – реальне місце олімпійської збірної України? Хотілося би вірити, що не зовсім так...
|
|
