Народний артист України Богдан Козак: Акторів та театрознавців нам не бракуватиме
ЗА ЛАШТУНКАМИ
Ольга КОЦАЙ
Рік тому “Поступ” вмістив докладне інтерв’ю із завідувачем новоствореної тоді кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ. Сьогодні Б.Козак розповідає про поступ студентів і викладачів акторського відділення філологічного факультету.
– На акторське відділення перший набір у нас був 10, а на театрознавство – 7 осіб, більшість з них склали перевідні іспити й сесії на “відмінно”. Цього року на акторське відділення набрано 12 осіб, які навчатимуться під керівництвом народної артистки України Т.Литвиненко. Вона викладатиме майстерність актора і буде керівником курсу. Наступного року курс набиратиме художній керівник молодіжного театру Леся Курбаса В.Кучинський. А ще через рік ми сподіваємося, що набере студентів художній керівник театру “Воскресіння” Я.Федоришин. Таким чином, кожний художній керівник львівських театрів має змогу для свого театру виховувати акторів. Львівська школа, яка поєднує в собі мистецтво і психологічного, і експериментального театру, буде представлена з усією своєю повнотою.
Між нашим університетом та Вроцлавським і Варшавським були підписані угоди про співпрацю: львівські театрознавці другого курсу зможуть наприкінці листопада виїхати на три тижні до Варшави, взяти участь у Міжнародній школі, що діє при Варшавському університеті. А студенти-актори зможуть поїхати до Вищої Краківської театральної школи, відповідно студенти Кракова приїдуть до нас і на студентській сцені університетського театру гратимуть свої вистави.
– Чи плануєте цього року залучити до викладацької діяльності інших акторів?
– Т. Литвиненко обрала собі викладача художнього слова – І.Шумейко і викладача з тренінгу – А.Водічева. Також ми запросили викладати гру на сопілці Я.Мизуру.
– Чи буде можливість у студентів практикувати на сцені наших театрів?
– Наш вуз уклав трудову угоду з театром ім. М.Заньковецької про те, що заняття з майстерності актора, сценічної мови, виробнича практика студентів-акторів відбуватиметься у театрі. І після першого семестру наші студенти вже брали участь у таких виставах театру, як “Гайдамаки”, “Криваве весілля”, а під час літньої практики вчили хорові партії у виставах “Гуцулка Ксеня” та “Шаріка”, а також танці до цих вистав. Студенти зможуть показати свої курсові роботи за третій курс на великій сцені – це будуть одноактні водевілі, також театр забезпечить виступ студентам і в дипломній виставі. І якщо вистава буде вдалою, то за рішенням художньої ради буде включена до репертуару театру. Університет підписуватиме угоду з тим театром, чий керівник набиратиме курс. Такий підхід спільної роботи поміж університетом та львівськими театрами є інноваційним в Україні, він формує певний науково-виробничий комплекс.
– А театрознавці?
– Вони проходять практику в музеях і бібліотеках міста Львова, які мають певні архіви з історії театру, як українського, так і польського, єврейського, німецького, вірменського. Ці матеріали ще досі неопрацьовані. Студенти опрацюють пресу 20-30 років саме з питань історії театру: персоналій, рецензій, репертуару, це дасть змогу плідно вести наукову роботу на кафедрі.
– Чи сприятиме кафедра у затвердженні робочих місць за майбутніми випускниками?
– Усе залежатиме від самих студентів і до певної міри від тих обставин, в яких перебуватимуть театри Львівщини, але ми готуємо акторів не тільки для Львівщини, а й для всієї України. Так випускники попередньої нашої школи, яка перебувала в стінах ВДМІ, працюють у Львові, Києві, Івано-Франківську. Якщо студента побачать вдатним на сцені, як, наприклад, І.Вітовську, що грала на “Березіллі - 98”, побачив головний режисер Київського Молодіжного театру і запропонував прийти до нього на роботу, – то без сцени він не залишиться.
– Яке ставлення до Вашої кафедри?
– Університет створив кафедру, яка викликала дуже великі протиріччя серед різних людей поза університетом і до певної міри в університеті, але по року праці ми здобули власний авторитет: змогли провести наукову конференцію, присвячену театру Галичини ІІ половини 19 ст.- І половини 20ст., видати книжку Єжи Гротовського “Театр. Ритуал. Перформен”, готуємо ще кілька наукових праць, які вийдуть у стінах університету. Це свідчить про те, що кафедра потрібна. Увага, яку приділяють інші факультети і допомагають нам порадами, книжками, формуючи нашу бібліотеку, свідчить про те, що Львів матиме не тільки свою акторську театральну школу, а й уперше засновану театрознавчу школу, випускники якої будуть гордістю театрознавства України.
|
|
