Телеміст погрожували підірвати
СВОБОДА СЛОВА
Світлана КАРАБАНОВА
У четвер у київському бізнес-центрі Horizon Tower міліція наполегливо шукала бомбу, про яку повідомив анонімний телефонний терорист. Доволі буденна для сучасної України подія могла б дуже швидко забутися, якби не запланований на цей день телеміст Київ-Страсбург. Під час цього телемосту, що його організував комітет зі свободи преси Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), учасники збиралися обговорити тему зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Вибухівки, звичайно ж, не виявили, а журналісти та представники ПАРЄ змушені були спілкуватися за допомогою телефонів.
Міліція одразу ж заявила, що пов’язувати телефонний дзвінок про замінування з темою телемосту не варто: мовляв, то було звичайне телефонне бешкетування. Та, схоже, мало хто наважився повірити у версію правоохоронців, адже не так уже й часто українські журналісти намагаються поспілкуватися з парламентаріями Ради Європи – та ще й на таку резонансну зараз тему, як зникнення Гонгадзе та свободу слова.
Утім, справа не тільки у неймовірному збігу обставин: Horizon Tower – гігантська 16-поверхова споруда, але міліція обстежила її протягом рекордно короткого відрізку часу (лише за 40 хвилин), хоча відомі випадки, коли пошуки “телефонних” бомб у набагато менших спорудах тривали значно довше. Крім того, правоохоронці навіть не вдавалися до таких запобіжних засобів, як відселення мешканців сусідніх будинків. Більше того, на операцію з виявлення бомби не приїхали ані пожежники, ані швидка допомога.
Як уже наголошувалося, ця подія забудеться не скоро, і причиною цьому є початок міжнародного скандалу. Після інциденту в бізнес-центрі стало відомо, що ПАРЄ спрямує до України доповідачів для вивчення ситуації навколо проблем зі свободою слова. Європейські парламентарії збираються провести дослідження того, чи виконується конституційна норма про свободу слова в нашій державі, а потім подати звіт Раді Європи. А резонанс випадку з фіктивним замінуванням гарантує вже бодай те, що в тому самому бізнес-центрі розташований офіс української служби Бі-Бі-Сі.
ПАРЄ вже не вперше звертає увагу на ситуацію навколо ЗМІ та свободи преси в Україні: уперше Європа розкритикувала українську владу торік, під час та після виборів Президента. Тоді навіть йшлося про можливість виключення України з Ради Європи, однак найгіршого не сталося. Історію навколо утисків ЗМІ під час виборчої кампанії на деякий час забули, от тільки Леонід Кучма потрапив у список десяти найбільших ворогів преси в світі. Тепер ситуація повторюється, тож європейським депутатам, щоби зберегти свій імідж, доведеться стати більш принциповими. Чим Україні загрожує позбавлення членства в Раді Європи? Як заявив голова американської організації “Комітету захисту журналістів” Алекс Лупес, якщо в країні немає вільної преси, якщо не поважаються права журналістів, то вона не має права розраховувати на міжнародну економічну допомогу. На думку Лупеса, в Україні за цей рік ситуація на краще не змінилася, а тому міжнародне співтовариство повинне розтлумачити Президенту України Леоніду Кучмі, що свобода преси – це дуже важливий елемент демократичного суспільства. Додамо, що вже понад рік наша держава не отримує кредитів МВФ та Світового банку, а останні обіцянки поновити фінансування знову можуть ще довго залишатися тільки обіцянками через скандали навколо вітчизняної журналістики.
Четвергове “замінування” має значення не лише в міжнародному контексті, але й у внутрішньому. Таємничий телефонний дзвінок можна розцінювати як спробу тиску на Президента Леоніда Кучму з боку його оточення. Останні події (захоплення заколотників-пенсіонерів, які готують переворот; зникнення Гонгадзе і спроба на цьому зіштовхнути лобами главу МВС Юрія Кравченка та нардепа Олександра Волкова; чутки про зміну прем’єра та глави держави) свідчать, що майстерно побудована Президентом система важелів та противаг серед представників його оточення починає розвалюватися на очах. Таким чином, котрась із наближених до Кучми фігур може значно посилитися й на тлі дискримінації по-проєвропейському налаштованого прем’єра Віктора Ющенка посісти його крісло, а вже наступним кроком перебратися в крісло президентське.
|
|
