Психічно хворий студент юрфаку керував бандою
ПРАВОСУДДЯ
Зоряна ІЛЕНКО
Не завжди діти високоповажних осіб потрапляють до в’язниці. Але ось один із небагатьох прикладів, коли четверо молодих людей, які створили свою банду, постали перед судом. У злочинну групу входив і син колишнього працівника обласної прокуратури 21-річний Микола Росіцький, студент юридичного факультету. Вирок судді Личаківського районного суду Тетяни Гірник був безапеляційним – Юрія Іщенка засудили до 6 років позбавлення волі, Назарія Перхача – до 6,5 років. Обидва вони відбуватимуть термін у ВТК посиленого режиму. А Миколу Росіцького поміщено в психіатричну лікарню з посиленим наглядом і щодо нього буде застосовано примусові заходи медичного характеру. Четвертому з групи вдалося втекти.
Група розпочала діяти у трохи дивний спосіб. Уважно вичитували оголошення у газетах. За запропонованим “продаю” хлопці вибирали собі так звану жертву, на яку згодом ішли усі троє. Помешкання господаря отого “продаю” обкрадали – і кидалися навтьоки. Правда, траплялося, що замки хлопцям виявлялися не до снаги. Тоді вони, спіймавши облизня, вибирали нову жертву-квартиру.
Першою їхньою “справою” стало пограбування одного з помешкань будинку на вулиці Івана Франка 30 березня минулого року. В оголошенні рекламного видання йшлося про продаж весільних суконь. У вікнах помешкання було темно. Двоє молодиків залишилися “на прикритті”, а ще двоє металевим ломиком і викруткою виламали замок. Візит виявився успішним: хлопці прихопили 10 весільних суконь та 5 вельонів на суму майже 5 тис. грн.
На наступну адресу по вулиці Мазепи хлопці виїхали автомобілем “ВАЗ-2102”. За довіреністю ним керував 22-річний Юрій Іщенко. Але поживитися в помешканні не було чим. Тому прихопили зі собою шубу зі штучного хутра, відеомагнітофон, простирадла й навіть коробки із цукерками.
Хлопці не завжди діяли вчотирьох. Набравшись досвіду, “ставили” квартири то парами, то групами по троє. Вони обікрали 13 помешкань у різних районах міста, не нехтуючи навіть старими шкарпетками. Потім зробили невелику перерву, а в липні розпочали “бізнес” заново: їм вдалося побувати відразу у семи помешканнях. Досить часто першим пускали неповнолітнього Назарія Перхача. Його переважно підстраховував Росіцький, який і втягнув його в групу. Студент пояснював це так: мовляв, коли затримають неповнолітнього, то йому нічого не буде. Усього крадії набрали чужого майна на суму понад 30 тис. грн.
А 22 вересня полювання на чуже добро для нахаб закінчилося. В одному з помешкань на вулиці Пісковій зламали вхідні замки. Уже навіть почали нишпорити по квартирі, але не помітили, як спрацювала сигналізація. Оперативна група нагодилася вчасно. Сина колишнього працівника прокуратури та Перхача взяли “на гарячому”. Незабаром затримали й Іщенка. Лише четвертому злочинцеві вдалося втекти.
Батьки Росіцького надали слідству документи, згідно з якими виходило, що групою керував... психічно хворий чоловік. За висновками стаціонарної судово-психіатричної експертизи, яку провели в п’ятому відділенні обласної психлікарні, виходило, що Росіцький страждає на “хронічне психічне захворювання шизофренно-психоподібної форми і в період інкримінованих злочинних дій не міг розуміти значення своїх дій”. А тому є неосудним. От тільки постає питання, як же психічно хвора людина могла навчатися на юридичному факультеті, адже при вступі в університет також вимагають медичну довідку про стан здоров’я... Тим більше, що, як встановило слідство, Росіцький ще в 1997 р. за збройний напад на таксиста притягувався до кримінальної відповідальності за двома статтями (і йому навіть “світило” від 6 до 15 років ув’язнення). Однак тоді його також врятували медичні довідки.
Росіцького визнали неосудним, але він мав підлягати примусовим заходам медичного характеру в лікарні з загальним наглядом. Ухвалою від 7 червня 1998 р. ці примусові заходи було скасовано. Як бачимо, відчувши смак свободи, Росіцький знову став на злочинний шлях.
Адвокати інших заарештованих також поприносили чимало медичних довідок... Але їх не було взято до уваги.
|
|
