Книга, яка нам потрібна
ПУТІВНИК
Андрій ДОРОШ
У час, коли Невський проспект у Петербурзі щоп’ятдесят метрів запитує у перехожого вітринами наочної агітації “Коли твоя дитина останній раз була в музеї? (там здавна відомо, що держава починається з громадянина), у нас все навпаки – навіть ті речі, які могли би принести безсумнівну виховну користь і намацальну вигоду розпихаються по кутах, де їх не видно.
Не вірите? Зайдіть в Італійське патіо (пл. Ринок, 6), де тепер п’ють каву (й не лише її) й спробуйте розшукати скульптурне завершення “стопа ганьби”, яке колись височіло посеред подвір’я. Де-небудь у Зальцбургу чи Граці місце за столиком, який є ближче до “прангера” (так називається цей пристрій у тих краях) було б розрекламоване й коштувало втричі дорожче, ніж звичайне. А у нас?.. Однак йтиметься зараз про дещо інші речі, а саме про друковане слово.
У час тотального нівелювання національних духовних цінностей знайшлися-таки у Львові щонайменше два ідеалісти – О. Шишка (автор) та
С. Фрухт (видавець), чиїми зусиллями постала дуже потрібна книжка-альбом “Наше місто – Львів”. У ній розважно, з врахуванням цінності соковитих деталей, ведеться розповідь на майже двох сотнях сторінках про розташування Львова, його мешканців, їхнє заняття, турботи, розваги, духовний та матеріально-повсякденний світ. Понад триста рисунків, фото, карт, схем та планів доповнюють текст, унаочнюють укладену в нього інформацію. Багато ілюстрацій виконано спеціально для цього видання художником І. Щуровим, який, будучи прекрасним рисувальником, вміє, водночас, цінувати й значення малих деталей, трактуючи їх з властивим йому специфічним гумором. Тут не можу утриматися, аби хоч раз не вчепитися до упорядника ілюстрацій, зауваживши, що він занадто захопився побутовими сценами із західноєвропейських джерел. Львів все-таки місто у переддвер’ї азійського Степу, побут й культура у нас (та і природа теж) не дуже схожі на Прованс чи П’ємонт. Тому, на мій погляд, було б доречнішим замовити тому ж І. Щурову ще зо три десятки ілюстрацій, використавши у них, скажімо, видану у 1988 році книжку-альбом “Український народний одяг 17 – початку 19 століть в акварелях Ю. Глоговського”, зовсім проігноровану впорядниками. Це має сенс, оскільки селянський одяг до середини 19-го віку мало еволюціонував протягом дуже тривалого часу.
Однак, це дрібні поодинокості, які не в стані змінити думку, що видання
О. Шишки вельми потрібне для наших шкіл. Відділу народної освіти напевно варто розпочати клопотання про дотацію, аби якнайбільша частина тиражу книжки-альбому потрапила для користування до шкіл нашого міста. Необхідно також матеріально заохотити авторів для роботи над наступними томами, оскільки перший у них закінчується у дуже цікавому для львівської історії місці – “Весною народів” 1848 року, коли місто стало на порозі високих злетів й болісних падінь. Але про це – наступні книги, які, сподіваємось, уже в роботі.
|
|
