Олімпійські трагедії зірок
СІДНЕЙ
Роман ДОРОШ
Для деяких олімпійців австралійська Олімпіада -- перша у кар'єрі, вони молоді і в них ще все попереду: великі перемоги, розчарування, нагороди. Але до зовсім іншої категорії атлетів належать зірки, найкращі роки у них вже давно позаду. Та вони ніяк не можуть з цим змиритися. Вони вірять у те, що на "заході" кар'єри їм вдасться ще чогось досягнути. Але для більшості це лише мрії та надії.
Це повністю підтвердили ці Олімпійські ігри. І першими у списках стоять українці. Інеса Кравець, пробувши майже два тижні на Олімпіаді, в останній момент все-таки вирішила не стартувати. Причому до Сіднею разом з Інесою приїхали тренер та лікар. Наступний приклад -- Сергій Бубка. Наш знаменитий стрибун з жердиною цього року лише одного разу перестрибнув планку 5,60. Тож для чого було їхати на Олімпіаду, коли можна було на високій ноті завершити свою кар'єру? Та ні, Сергій ризикнув -- і що з цього? Він навіть не пройшов кваліфікації, в якій чомусь вирішив починати стрибати з висоти 5 м 70 см. Звичайно, не в нашій компетенції радити Сергію, з якої саме висоти треба було починати кваліфікаційні змагання. Та й що це зараз змінить? Зрозуміло одне -- Сергій завершив свою багату та славну спортивну кар'єру так, що ніхто йому не позаздрить, а лише поспівчуває. І назвати це одним словом "провал" замало. Це радше психологічна травма, від якої він може вже й не оговтатися. Звичайно, він хотів як найкраще. Але, схоже, не зміг правильно вибрати момент, коли настає час завершати спортивну кар'єру.
Та не лише українці такі. Так, американка Гейл Діверс у бігу на 100 метрів з бар'єрами теж не змогла нічого досягти у свої 33 роки на своїй четвертій Олімпіаді. А скільки в неї титулів у кар'єрі! Та тепер це нікого не цікавить. Це все в минулому. А сьогодні вона теж не змогла вийти у фінал. Хоча ті, хто бачив її півфінальний забіг, можуть сказати, що, мовляв, їй просто не пощастило, вона знову зачепилася за бар'єр. Та ні, при детальному повторі добре видно, що Діверс навмисно припинила біг. Вона зрозуміла, що може не потрапити у фінал, а якщо й потрапить, то з сьогоднішньою спортивною формою її там нічого робити. А програвати вона не звикла. От вам і результат.
І нарешті, остання невдаха -- росіянка Світлана Мастеркова, олімпійська чемпіонка Атланти на дистанції 1500 м. Цього року вона теж не показувала великих результатів. Що більше, Світлана сама тренувалася, пропустила багато змагань. І от вам результат. Тут теж на перший погляд нібито травма. Але, знову ж таки, повтор показує щось трохи інше. Ми бачимо, як Мастеркова просто починає припиняти бігти, оглядається навколо, а вже потім падає. Далі -- сльози розчарування і розуміння того, що твій час минув. Все -- прийшли молоді, нові зірки. І вже для них лунають тисячі оплесків і фанфари переможців. А що ж переможені? Усіх їх об'єднує одне: вони просто не можуть жити без спорту і нічого з собою не можуть зробити. Вони втратили момент, коли можна було піти зі спорту з лаврами. Як, скажімо, це зробили два французьких футболісти: Дешам та Блан. У їхній колекцій є вже всі нагороди. Тож для чого їм тепер захищати кольори національної збірної? Є молоді -- нехай вчаться і здобувають славу.
|
|
