Степан Середа: Вступ до вузу коштує від шести до восьми тисяч доларів
Один із критиків медуніверситетських порядків, голова львівської організації УРП Степан Середа, який підписав заяву зі звинуваченнями на адресу Б. Зіменковського, пояснює читачам “Поступу” свою позицію:
– Чи не вважаєте Ви, що заява, підписана політичними партіями, є трохи упередженою?
– Під час зустрічі з паном Зіменковським ми вже не ставили питання за особистостями, а лише за тими проблемах, які є зараз у медичному університеті й не дають йому повноцінно функціонувати. Передусім це хабарництво, яке процвітає в медичному університеті. Про це говорить сам ректор в інтерв’ю, надрукованому у “Високому замку”. У запевнення ректора, що в них ніяк не можна списати чи підплатити іспит, бо є жорсткий контроль, я абсолютно не вірю. Цю проблему підняли не партії. Ми мали можливість поспілкувалися з лікарями за кордоном на Всеукраїнському з’їзді, де по руках ходила книжечка “Листи до друга”. Самі ж лікарі з-за кордону пишуть у ній про хабарництво в медичному університеті, де вказують ціни на іспити, на заліки тощо.
Якщо ж поспілкуватися з викладачами таємно, то вони розкажуть про всі розцінки, від найдрібнішої послуги до вступу до ЛДМУ. Скажімо, вступ до медуніверситету коштує від шести до восьми тисяч доларів, залежно від факультету. Складення іспиту на “5” –
50 доларів, на “4” – 40 доларів, на “3” – 30 “зелених”. Студент може взагалі не ходити на заняття; занесе тридцять доларів – і свою “трійку” отримає. Розцінки є і на заліки, і на пропуски занять.
– Мабуть, найбільшою проблемою, піднятою в заяві, є кадрова політика медуніверситету.
– Ще за Радянського Союзу цей заклад вважався елітним інститутом. Сьогодні в Україні він серед медичних інститутів опустився на одну з найнижчих сходинок. І пан ректор не заперечує того, що у медичному університеті кафедрами переважно керують кандидати медичних наук, натомість професорів не вистачає. Ми маємо інформацію, що на одній із кафедр керує доцент, а професор є його підлеглим. Медуніверситет за науковою роботою займає одне з останніх місць в Україні. Я маю інформацію, що медуніверситет буде певною мірою реформовано чи навіть ліквідовано, бо він не відповідає тим вимогам, які ставляться перед вищою школою.
– Чи можете прокоментувати трагічні випадки, коли з життя пішли кілька викладачів ЛДМУ?
– Ті випадки стали особливо частими рік-півтора тому. Тоді професор Тимочко і доцент Блищак спочатку були попереджені про певні речі, які їм не варто було б робити, пізніше вони були побиті, а згодом трагічно загинули. Ви знаєте, як у нас трагічно гинуть? Переважно ті, хто займає активну позицію. Я вже не кажу про масові побиття викладачів... Переважно тих, хто не хоче змиритися з тією системою, яка є зараз, – зі системою хабарництва, тенденційним підбором кадрів. Не виключаємо і національні утиски. Не знаємо, на підставі чого був усунутий з посади проректора з національного виховання доцент Винниченко. Але саме він радикально поставив питання викладання предметів українською мовою.
Ми вважаємо, що він був усунутий від своєї роботи за таку позицію, хоча медуніверситет таки був змушений перейти на викладання українською. Академік Ільницький, будучи проректором, буквально за півроку вилетів і з посади проректора, і з посади декана факультету... Казусний випадок, коли академік програє конкурс кандидатові наук, доцентові. Хоча в інституті дійсно не вистачає фахівців, їх усувають, а на їхнє місце приходять не надто віддані справі люди.
– Що ж, на Вашу, думку, є критерієм навчання в медуніверситеті?
– Навчання в медуніверситеті не є критерієм знання студентів. Критерієм є гроші – і великі гроші. Ми знаємо, як професор Тітов ґвалтував студентку. Студенти, потрапляючи в безвихідь, (а в цю безвихідь, на мою думку, їх заводять викладачі), тією чи іншою мірою будуть іти і на сексуальні послуги, і будуть на себе накладати руки, як, скажімо, оті викидання з вікон гуртожитків...
|
|
