Андрій Садовий: "Міські депутати виконують великий обсяг роботи"
ІНІЦІАТИВА
Андрій ГАНУС
Питання інформаційної політики Львівської міської ради порушується на пленарному засіданні не вперше. Як відомо, в 1998 році така ухвала була прийнята, хоча комісія з питань економічної політики, яка її готувала, була не зовсім задоволена її змістом. Як вважає голова комісії з питань економічної політики Андрій Садовий, уже тоді було певне послаблення умов праці для тих видань, які друкуються, говорять або показують українською.
Торік ця ухвала була підготовлена, та не розглядалася Львівською міською радою. У четвер, 27 вересня, є потреба розглянути це питання, щоби передбачити кошти на 2001 рік на пільги, які може надати Львівська міська рада українськомовним мас-медіа. У новій редакції ухвали є два нові положення: створити при секретаріаті Львівської міської ради прес-службу Львівської міської ради, оскільки нинішня прес-служба, на більшості депутатів, є прес-службою міського голови та міськвиконкому і фактично ігнорує діяльність міськради.
– Складається враження, що депутати нічого не роблять, лише ходять раз на два тижні на сесію. Тим часом депутати активно працюють, напрацьовують нові ухвали, розглядають їх, – це великий обсяг роботи, але про це ніхто не знає. Мусить бути ще один погляд на стан справ у місті, – наголосив на проведеній днями прес-конференції Андрій Садовий.
Депутати також планують передбачити у бюджеті кошти на проведення соціологічних досліджень і вивчення громадської думки львів’ян щодо важливих для міста питань. Зрештою, ні для кого не секрет, що багато управлінських рішень у Львові приймається без будь-якої, навіть найменшої спроби порадитися з мешканцями міста. І соціологія могла б стати у цьому добрим порадником.
– Якби це було прийнято раніше, то багато з тих питань, які виникають зараз, було би давно вирішено. Фахово проведені дослідження прояснили би чимало речей. Викликає занепокоєння рефлекторність міських політиків, – зазначив Андрій Садовий.
Ще один учасник прес-конференції, депутат Орест Друль, підкреслив, що ухвала про захист міського звукового середовища була розроблена до трагічної загибелі Білозора, а прийнята – нібито як реакція на події. Те саме – і з документом про міську інформаційну політику. Останні події, які відбуваються в інформаційному просторі України (зникнення Гонгадзе, критичний матеріальний стан ЗМІ, акція протесту львівських журналістів “Похід Свободи”...), спонукатимуть прийняти ухвалу, хоча розроблена вона набагато швидше. Раніше можна було вирішити і проблему Личакова. На думку депутата, міськраді час переходити від реагування на подразники до стратегічної попередньої розробки важливих моментів у житті міста.
Ухвала про інформаційну політику мала би визначати, на яких засадах міська рада має працювати з мас-медіа. Основним пунктом ухвали автори вважають звільнення всіх мас-медіа від місцевих податків і зборів, тобто від того, від чого міська рада може звільнити. Ухвала мала би діяти до 31 грудня 2002 року.
|
|
