BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 26-27 ВЕРЕСНЯ 2000 року |

"Індустріальна реальність" - реальність свободи

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

– Тоню, “Арт-поступ” радий вітати Вас не тільки як куратора De novo, а й як автора концепції вже другого каталогу міжнародного мистецького симпозіуму, що рятує реноме артистичного Львова як міста, котре не цурається певних течій сучасного мистецтва. Тим паче, що спроектований Вами каталог здобув відзнаку на VII Форумі видавців України.

– Я надзвичайно задоволена спеціальним призом журі Форуму за графічне оформлення каталогу. Власне, на форумі прозвучала думка, що з такими книжками можна вступати в III тисячоліття. Це не може не тішити. Адже тепер, крім своєї суто мистецької опінії, наш симпозіум має ще й визнання як книжка. Це справді ексклюзив – каталог одного симпозіуму, де задокументовано творчі імпульси художників з різних країн, що упродовж двох тижнів концептуально інтерпретували Львів та його околиці з огляду на тему “Індустріальної реальності”.

– А чи не дивно асоціювати Львів із індустрією, це ж не Донбас, зрештою?

– Мене насамперед цікавила система зв’язків митець - час - простір – вибір матеріалу - матеріал – творчий процес – результат, а також звернення до ірраціонального сприйняття часу і простору, яке б мало представляти сукупність суб’єктивних точок зору. А чом би й ні! Це своєрідна подорож у часі. Починаючи від архітектури XIII ст. і до наших днів – індустріальна реальність. Мені закидали: ну яка може бути індустріальна реальність у Львові. Але, як на мене, навіть коли б ми мали тільки архітектуру, з якою можемо розмовляти, то вже й тоді було б достатньо часових зв’язків. І таким чином ми б отримали змогу робити часові розрізи. Мені здається, що певна індустріальна реальність була й у кам’яному віці... А художникам для розкриття теми симпозіуму вистачило й таких “ідилічно буколічних” закутків, як Шевченківський гай або піщаний кар’єр.

– Отже книжка розпочала своє самостійне існування із нагороди. Але про саме видання наразі ще відомо не багатьом. Чи Ви готуєтеся до презентації цього каталогу?

– Так. Цього слід очікувати зовсім невзабарі. Щоправда, ми ще точно не визначилися із місцем, де це має відбутися. Можливо, у Музеї народної архітектури і побуту, – там, де торік 15-20 вересня вдалося провести серію неповторних перформенсів.

– Про важливість каталогу De novo I Ульріке Шпрангер з Німеччини висловилася так: “Минулорічний каталог викликав зацікавлення. Фотографії робіт і ретельна презентація свідчили про поважний намір творити мистецтво поза фольклорно забарвленими слічнотами. Заінтригувала й перспектива інтердисциплінарної співпраці художників, скульпторів, фотографів, літераторів і мистецтвознавців з України, Польщі, Росії, Франції та Німеччини і то не тільки через актуальність такої міжгалузевої комунікації і для Заходу. Запрошення давало шанс вперше глянути на мистецькі кола східноєвропейського партнера безпосередньо на місці події”. А чи буде й каталог De novo II доступний закордонним учасникам симпозіуму?

– Безумовно. Каталог “Індустріальна реальність” двомовний. Німецькою та українською він містить вичерпні відомості як про час і місця проведення симпозіуму, так і про його учасників. (Надзвичайно гарний переклад до каталогу зробила Христина Назаркевич. Завдання перед нею стояло складне, бо, по суті, їй довелося вдатися до потрійного перекладу: з польської на українську, з польської на німецьку і навпаки). Каталог не тільки фіксує події симпозіуму, а, ставши автономним артефактом, сприяє промоції наших наступних заходів.

– Та основний наголос каталог ставить на ілюстративності?

– Для читача таким чином він може створити ефект причетності, коли не присутності. Під час останнього симпозіуму було зроблено близько 2.000 фотографій. Причому найліпшого ґатунку. Наприклад, Богдан Конопка з Франції отримав Гран-прі на конкурсі європейської фотографії. Він фотографує особливим контактним способом. І свої фото до каталогу прислав спеціально з Парижа. І ми (наскільки мали змогу) все це вмонтували в каталог. Ясно, що не всі кадри змогли уміститися в книжці. До каталогу інтегровано 500 фотографій. Практично на 150 сторінок – 16 кольорових розворотів. Цей величезний кавалок роботи подвигнув Сергій Братковський – людина, якій (я думаю, зі мною згодяться всі учасники симпозіуму), – треба поставити пам’ятник! Як зрештою й Андрієві Тимчишину, який фільмував усі акції на відео.

– Однак відео і CD-награння – супровідні продукти “Індустріальної реальності”, а, вертаючись до основного каталогу, слід відзначити те, що він багатий текстами.

– Бо цього разу учасниками симпозіуму були не тільки художники, а й мистецтвознавці, що так само співпрацювали з нами і як художники: наприклад Ульріке Шпрангер – мистецтвознавець Музею нового мистецтва з Фрайбурга та Кшиштоф Ціхонь – доктор мистецтвознавства з Лодзі. Текст Кшиштофа Ціхоня надзвичайно хороший. Шкода, що з львівських мистецтвознавців жоден не зголосився написати щось до каталогу. Уміщено тільки “пробу пера” – есей спеціального учасника двох De novo Ганни Гуменюк “День симпозіуму на Яснинському кар’єрі”, де юна художниця вдало передала сам настрій акції. А от тексти “маститих і відомих” літераторів представлені такими іменами як Юрій Покальчук, Назар Гончар, Дмитро Прігов та Лев Рубінштейн. У випадку з Юрком Покальчуком спрацював принцип прямої документації, – збережено всі його записки, занотовані впродовж симпозіуму.

– За цими документами можна судити про творчу “кухню” і творчий “дух” De novo. Але ж гості з Росії демонстрували на читаннях в Італійському подвір’ї та “Ляльці” тексти, створені в попередні роки, а не “тут-і-тепер”.

– Однак вони дуже вдало вписалися у концепцію нашого симпозіуму. Фоторепродукції цих текстів зробила до каталогу Ґудрун Леман просто в... туалеті клубу-кафе “Лялька”, – там було найкраще освітлення. А фотопортрети самих поетів Дмитра Прігова та Льва Рубінштейна вийшли просто таки містичними через те, що плівка в апараті зашпорталася, кадри львівських вулиць наклалися на портретні кадри, – вийшло дуже концептуально. До речі, ця ж гарна німецька художниця і хороша людина – Ґудрун Леман зробила в нас своєрідний львівський літопис: “Книгу подорожнього № 1”, яка стала уже бібліографічною рідкістю, оскільки її тираж дуже невеликий.

– Про те, що скульптор Олег Капустяк знайшов найбільш адекватніше втілення теми, згорнувшись поміж траками гусениці, львівська преса вже писала. А хто ще з художників відзначився і в який спосіб?

– Важко виділити когось одного, бо цінною була саме атмосфера творчого спілкування на наших пленерах. Однак, якщо відзначати особливе почуття гумору, – то воно вочевидь присутнє у “Купанні ягнят і баранів” Андрія Сагайдаковського. Я настільки рада, що є демократія, а значить і свобода, і що наші люди вміють сміятися і можуть належно оцінити подібні акції.

– А чому такому мистцю, як Назарові Гончару, в каталозі відведено аж 12 сторінок, тоді як решта художників представлена 4-5 сторінками?

– Просто Гончар найкреативніший учасник De novo! До його перформенсів ексклюзивно треба було писати зміст. Він надзвичайно багато зробив на симпозіумі: купу акцій, інсталяцій. Назар – супергерой!

– За якими критеріями можна стверджувати, що Ваш проект вдався, якщо виставки як результат творчого процесу, хоч і мали місце, але були не основною метою De novo?

– Уся робота симпозіуму була дуже плідною. Про це можна судити з того, як безпосередньо художники сприймали ту реальність, у яку потрапляли. Тут жодні звиклі штампи не проходять. Або автор включається у середовище і творить у ньому і з нього, або ... Ні такого собі навіть уявити не можна! Саме повітря на симпозіумі наелектризоване творчими імпульсами. Мені видається, що настільки ж плідний і каталог вийшов. Ця книжка спричиниться до ще не однієї творчої ідеї, яку можна буде зреалізувати на наступних симпозіумах.

– Тобто ми маємо підстави сподіватися?

– III симпозіум уже заплановано. Я подавала проекти на різні міжнародні конкурси і виграла кілька грантів. Хочу тепер на De novo розкрити тему : “Мистецтво – генетичний код землі”.

– Це знову відбуватиметься у Підгорецькому й Олеському замках?

– Так, тлом будуть львівські ландшафти. Але я б ще хотіла здійснити вояж на Херсонщину. Зміна місці буде концептуальною: з чорного лісу на абсолютно рівний степ...

POSTUP - ПОСТУП
№159 (603),
26-27 ВЕРЕСНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Нам погрожують мішками з грішми
·Забави у війну для багатих

ПОГЛЯД
·"Кіна" не буде?
·Нейтральна смуга

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівське м"ясо без кордонів
·Постабортний синдром
·Комфорт клієнта - вище за все
·КІЛЬКА СЛІВ
·Лук"яненківці проти шандрюківців
·З львівської школи - в німецький вуз

НАША АКЦІЯ ЗА НАШІ ПРАВА
·Чиста правда про владу
·Ігор Марчак: Без гарячої води Львів виживе
·З Вашингтона до Львова

ПОСТУП З КРАЮ
·Медведчук не визнає своєї вини у справі Стуса
·Хто придумав путч?
·Гонгадзе бачили наступного дня після зникнення
·"Зеніт" і "Сатана" летять у космос

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·"Наше радіо" вигнали і з Молдови
·Утеча перуанського тирана
·Шустер пережив реінкарнацію
·Безрезультатні югославські вибори

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Туркменбаши зрадив Тимошенко
·МВФ попередив Східну Європу
·Світові банки спільно реанімуватимуть євро
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·"Індустріальна реальність" - реальність свободи

ПОСТУП В МАЙБУТНЄ
·Наступає епоха модерного Середньовіччя

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ПОСТУП
·Шахісти теж хочуть в олімпійську сім"ю
·Такий безмедальний десятий день
·Представниці найдавнішої професії - в захваті
·Австралійські акули обідають серфінгістами
·Після Олімпіади - в місіонерки

СПОРТ-ПОСТУП
·"Ферарі" повертає собі лідерство
·Львівський екіпаж став чемпіоном України
·Англійське перемир"я та німецькі побоїща
·"Сокіл" з Кубка вилетів, а ФК "Львів" іде далі

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Основний інстинкт