Утеча перуанського тирана
Владіміро Монтесінос шукає притулку в Панамі
КОРУПЦІЯ
Любко ПЕТРЕНКО
Скандал у найвищому державному керівництві Перу (чит. “Поступ” №155, за 19 вересня ц. р.) отримав несподіваний розвиток: голова тамтешньої таємної поліції (SIN) Владіміро Монтесінос, через якого й почалися політичні пертурбації в країні, таємно втік за кордон. Аналізуючи цей інцидент, важко втриматися від українських аналогій, адже, за останніми повідомленнями, країною, яка дала притулок колишньому всемогутньому шефові перуанських спецслужб, стала Панама.
Монтесінос 10 років був другою (а багато хто стверджує, що навіть першою) особою в державній ієрархії. Він керував головною силовою структурою країни, яка мала таємний бюджет, що наповнювався з найрізноманітніших легальних і нелегальних джерел. Зі своїми ворогами він розправлявся нещадно, не цураючись навіть найбрудніших методів, таких, як, скажімо, замовне вбивство, викрадення, шантаж тощо.
Як опозиції вдалося повалити цього політичного монстра – і досі для всіх залишається загадкою. Не виключено, що не обійшлося без американської допомоги, адже Вашингтон уже давно скоса позирав на антидемократичний режим у Перу. Тож, за однією з версій, той компрометуючий відеозапис, де Монтесінос підкуповує одного з парламентаріїв (чит. “Поступ” №154, за 16 вересня ц. р.), була передана опозиції саме співробітниками ЦРУ. На користь цієї версії свідчить і влучність удару. В кабінетах Вашингтона все було продумано до найменшої деталі, а тому одним пострілом вдалося підстрелити двох зайців – і шефа спецслужб, і президента. Утім, ця версія настільки ж цікава, наскільки й (поки що) бездоказова для простого смертного.
Окрилену перемогою перуанську опозицію не задовольняла лише відставка шефа SIN і розпуск самої спецслужби, вона вимагала відкритого суду над Монтесіносом – і то не лише за корупцію, а ще за купу інших злочинів, вчинених ним за час перебування при владі. За нормальних умов неупередженого слідства і суду доля колишнього можновладця вимальовувалася досить чітко – у вигляді шибениці. Тож Монтесінос вирішив не гратися з вогнем і чимдуж чкурнути від народу, який нахабно перестав шанувати своїх панів. Перетнути межі держави йому було ще легше, аніж “Паші Панамчику” – вирватися з України. У неділю зранку він, прихопивши сім’ю, поїхав на військовий аеродром, що у передмісті Ліми, сів у приватний літак – і тільки його й бачили.
Гостинна Панама завжди з розумінням ставилася до вигнанців з цілого світу, особливо коли вони є власниками тугеньких гаманців. А Монтесінос був, окрім усього, бізнесменом від Бога. За часів його правління SIN здійснював такі оборудки, що й сам Сорос сховається. Це, в першу чергу, контроль над усією контрабандою, яка проходила територією країни, а крім того, налагодження власної торгової мережі для збуту наркотиків і зброї. Зараз панамська влада розглядає прохання Монтесіноса про надання політичного притулку. Скоріш за все, рішення буде позитивним, але про всяк випадок таке ж прохання колишній лідер перуанських спецслужб надіслав і уряду Бразилії.
|
|
