З Вашингтона до Львова
ВОДОПОСТАЧАННЯ
Маріанна РОМАНЕНКО
Світовий банк вирішив надати львівському “Водоканалу” позику для реконструкції свого господарства. Кінцева мета нововведень має на меті забезпечити всіх львів’ян водою цілодобово. Для того, щоби найкраще розібратися у ситуації, Світовий банк замовив київському міжнародному інституту соціології дослідження стосовно водопостачання у Львові. Саме на обговорення цієї теми було запрошено до круглого столу представників громадських організацій, які мають хоч якийсь стосунок до питної води в місті. У 1996 році вже було опитано домогосподарок, керівників підприємств та бюджетних установ, оскільки всі вони споживають різну кількість води. У 1998 році було розроблено проект водопостачання та водовідведення. І тільки зараз, нарешті, постало питання про впровадження цього проекту в життя.
Як повідомив директор Еколого-географічного фонду Юрій Зінько, вони провели телефонне опитування населення. Тільки 36 відсотків з опитаних мали претензії до водопостачання. На його думку, за ці роки проблема води втратила свою гостроту, поступившись місцем іншим економічним проблемам.
Загалом учасники круглого столу погодилися, що вода цілодобово повинна бути. Але вирішити цю проблему за один раз не вдасться. Адже вона розкладається на безліч маленьких проблемочок. Добре би її (воду) обліковувати, встановлюючи лічильники у споживачів. Але для цього потрібно, аби вода була цілодобово. А втрати її у мережі можна зменшити, якщо полагодити труби. Але ніхто не знає, де яка труба проходить – карти неточні. Отже й ця стаття потребує витрат. Бо не може місто, яке має погодинну подачу води, споживати більше, ніж таке саме місто, де є вода цілодобово. І всі вважають, що встановлення лічильників має взяти на себе або місто або “Водоканал”. Споживачам просто невигідно це робити. Крім того, депутат міськради Василь Полуйко поділився власним гірким досвідом встановлення лічильників, коли йому довелось витратити до трьох годин тільки на оформлення того, що за свої гроші вже купив та встановив.
А ось щодо приватизації “Водоканалу”, то думки розділилися. Звичайно, монополіст – це погано. Але приватний власник може відрізати неплатника. І як повідомив представник міжнародної ради муніципальних екологічних ініціатив Василь Левчишин, така практика може посприяти виникненню інфекційних хвороб.
“Крім того, – додав юрист благодійного фонду у сфері екологічного права Дмитро Скрильников, – Конституцією гарантовано нормальні життєві умови для людини. А без води це буде просто неможливо”. Зрештою непогану ідею запропонував Полуйко – щоби тримачами акцій одного певного водозабору ставали споживачі, мешканці будинків. Тоді б вони самі вирішували, яким чином людина буде розраховуватися за воду. Наприклад, певною роботою абощо.
Єдине, що втішило, це повідомлення викладача кафедри аналітичної хімії Володимира Василенка: вода у Львові за всіма показниками найкраща в Україні. А найчистіша в місті – на Левандівці.
Відстаємо наразі лише в показниках тепла...
|
|
