Славні львівські автогоншики
На "Гран-прі" Львова у 30-х роках вирували шалені пристрасті
НАША СТОЛИЦЯ
Ян КІПУРА
Кажуть, коли навчишся керувати авто у Львові, то будеш їздити будь-де. Чи завинили тому вузенькі львівські вулички, чи львівська бруківка, що не всім до вподоби, чи змінна, як настрій панянки, погода, невідомо. Однак уявіть собі, що у нашому місті відбувалися професійні автоперегони шосейною трасою на вулицях Львова — це вам не жарт.
Буквально через кілька років після того, як десь там, за океаном, заявилася “карета без коня”, автомобіль або самохід (так нарекли галичани цю потвору) з’явився й у Львові. У 1897 році перший автомобіль прогуркотів львівською бруківкою. Його власником був інженер-нафтовик Казімеж Оджиловський. Звичайно, до авто тоді серйозно не ставилися, а вбачали у них забаганку багатих і недалеких міщан, які витрачали гроші на вітер. Більше того, упродовж кількох десятиліть автомобілі перебували у ролі дискримінованих: саме вони повинні були пристосуватись до тодішніх правил вуличного руху, зорієнтованих на коней.
Однак, уже 1907 року у Львові було створено Галицький автомобільний клуб, який став членом Австрійського клубу. А в 1923 році львів’яни змогли на власні очі побачити перші перегони. До участі зголосилися 14 власників авто і 11 власників мотоциклів. Переможець мав отримати спеціальний приз — старовинну чашу, яку мешканці Львова могли побачити у вітрині готелю “Жорж”. У цих перегонах переміг варшав’янин Генрик Ліефельд на “Аустро-Даймлері”, а серед мотоциклістів перемогу святкував львів’янин Рудавський. До речі, Ліефельд упродовж кількох років поспіль перемагав у різноманітних автоперегонах, що влаштовувалися у Львові. Окрім шосейних гонок по місту, у 1928 році було вперше проведено перегони на трасі Львів-Стрий. Особливістю цих перегонів стало те, що всі авто вже були спортивними.
У 1930 році організували перший “Гран-прі” Львова. Клопотання про участь подали 20 водіїв, і вкотре переміг Генрик Ліефельд з Варшави, який проїжджав коло із середньою швидкістю 81 км/год. Головний приз — 825 американських доларів із загального призового фонду 1250 доларів США. Гроші, як на часи, просто шалені.
А наступного року до Львова завітали чи не перші міжнародні автоперегони “Формула-3”. Їхня система полягала у тому, що автомобілі повинні були рухатись неправильним колом дуже специфічної конфігурації. Була траса така у нашому місті. Вона пролягала вулицями Пелчинського (Вітовського) – Стрийській – Кадетській (Гвардійській). Довжина траси — три кілометри. Під час перегонів слід було зробити сто таких кіл. Уздовж траси збудували спеціальні трибуни, звідки глядачі, заплативши 10 злотих, могли спостерігати за перебігом змагань. У цих змаганнях взяли участь представники Німеччини, Австрії, Румунії, Чехословаччини і, звичайно ж, Польщі. Учасників розділили на дві категорії, залежно від об’єму двигуна їхніх автомобілів. Як писала тодішня спортивна газета “Спортивні вісті”, у першій категорії мали право виступати учасники, чиї автомобілі мали об’єм двигуна понад півтора літра, а в другій — ті, об’єм двигуна автомобілів яких не перевищував півтора літра.
На превеликий жаль місцевої публіки, перемогли заїжджі автомобілісти. У першій категорії святкував вікторію німець Ганс фон Штюк (він відразу став улюбленцем львівських панянок), а в другій — румун Георг Наду. До речі, цілком можливо, що невдалий виступ поляків на першому “Гран-прі” Львова можна пояснити невдачами на тренувальних заїздах. Зранку, перед головним стартом, трапився нещасний випадок з графом Альбертом Сумінським, що мав стартувати на автомобілі “Альфа Ромео” — він не зміг втримати кермо на одному з крутих віражів траси і перекинувся, зазнавши травм. Без тілесних ушкоджень обійшлося у випадку з іншим польським гонщиком — Яном Ріппером. Він під час тренувань усього лиш пошкодив передню частину авто.
Щоправда, якщо бути справедливим до кінця, то не можна не згадати найповажнішу автокатастрофу, що трапилась під час змагань на “Львівському трикутнику”. Австрійський спортсмен Губерт Сахслеві вирушив на пошуки свого автощастя на італійському “Бугатті” — досить потужному на ті часи авто. Ця потужність та круті віражі трьох вулиць спричинилися до того, що на одному зі складних відтинків траси австріяк не зміг розминутися із двома деревами. Удар був, кажуть, надзвичайний. Водія викинуло кілька метрів із салону і з розгону гепнувся головою до бруківки. Як наслідок — Губерт замість подарунків з нагоди перемоги, отримав пролом черепа та струс мозку. Щоправда, до трагедії не дійшло — увечері невдатний переможець прийшов до тями.
Через рік, тобто 1932 року, перегони “Формули-3” стартували у нашому місті знову. Щоправда, замість ста кіл перегонів, довжину траси обмежили тільки 66 колами. Першим на “Альфа-Ромео” прийшов німець Карачіоля, якому на подолання траси знадобилося дві години двадцять хвилин. До речі, окрім головного призу, він отримав ще чашу президента Польщі за рекорд швидкості кола. Друге місце посів також представник Німеччини на прізвище Брошен, який керував любим серцю кожного нового українця “Мерседесом” . Зрозуміло, не “шестисотим”, але все ж. Одначе тодішній “мерс” не відзначався надійністю, яка притаманна цим авто тепер — володар другого місця змушений був шість разів зупинятися через технічні несправності. А ось переможець минулих перегонів Гер фон Штюк цього разу жодного призового місця не зайняв. Унаслідок поважного дефекту в охолоджувальній системі, він змушений був зійти з траси на 37 колі.
Треті перегони ознаменувалися тим, що до участі в них приєдналися автогонщики з Італії, Франції, Швеції, Норвегії та Фінляндії. А окрім того, в гонках уперше брали участь дві сміливі італійки — Ітіе та Орзіні та польська графиня Козмянова. Усього стартувало 18 авто, однак до фінішу дійшли тільки половина із них. У першій категорії переміг дебютант львівської траси — норвежець Бернтстад, на все тій же “Альфа Ромео”. А от із другим місцем не надто зрозуміло, принаймні з преси, яка про це писала. Газета “Діло” зазначала, що другим прийшов італієць Балестреро, а третім — швед Віндгрен, а ось газета “Спортивні вісті” подає ту ж інформацію з точністю до навпаки. Тож панове сучасні журналісти, будьте хоча б ви уважнішими у своїх дописах, бо моїм колегам років через 50, теж доведеться вас соромити... У другій категорії, на щастя, ніяких розбіжностей не виявлено. Тут переміг француз Вейра на “Бугатті”, австрієць Булгалер став другим, а замикав чільну трійку італійський автогонщик Лянді.
|
|
