Тріумф легендарного Маестро
ЮВІЛЕЙ
Яким ГОРАК
Народного артиста України, професора, педагога, піаніста Олега Криштальського нині можна без перебільшення вважати легендарною особистістю. Син відомого скрипаля і педагога першої пол. XX ст. Р. Криштальського, один із учнів В. Барвінського, аспірант Московської консерваторії класу Я. Флієра – уже цього достатньо, щоб подивовувати його унікальності. Коли ж додати до цього виконання за час довголітньої концертної діяльності лев’ячої пайки фортепіанної літератури і виховання не одного покоління високопрофесійних музикантів, – то очевидним стане, що 70-ліття з дня народження та 50-річчя творчої діяльності О. Криштальського стало подією номер один у музичному житті міста.
Епіцентром святкувань став концерт Ювіляра, що відбувся на День міста в концертному залі ім. С. Людкевича. Програму концерту склали твори львівських композиторів (В. Барвінського, А. Кос-Анатольського, М. Колесси). І це закономірно. По-перше, зі всіма названими композиторами шанований Маестро знайомий особисто, під їхнім впливом формувався і зростав як музикант, мав честь перед ними виконувати ці твори. Це, безумовно, сприяло максимальному врахуванню авторських вимог щодо виконання. Так, саме
О.Криштальському випала почесна місія першовиконавця недавно віднайденої фортепіанної сонати В.Барвінського, яку довший час вважали безповоротно втраченою. По-друге, твори згаданих композиторів всесторонньо і глибоко розкривають портрет О. Криштальського-піаніста, який може передати грою інтелігентність і аристократизм духу В. Барвінського, романтичний порив і піднесений пафос музики А. Кос-Анатольського, філігранну витонченість, класицистичну стрункість і ясність музичного мислення М. Колесси.
Цей ювілейний концерт варто було не лише почути, а й побачити. Почути те оксамитове, глибоке туше, ту естетику звуковидобуття (особливо басових нот), котра зраджує добротну московську піаністичну школу. Почути і подивуватися точності й ефектності застосування великої палітри піаністичних засобів. А побачити геніальну зовнішню простоту, непідробність і ненаграність виконання. А що вже казати про рельєфну та яскраву образність інтерпретації! Відтворені рукою Майстра постають перед зачарованим слухачем гуцульські легенди про Довбуша у “Сонатіні” М. Колесси, переливи небесних гармоній у прелюдіях
В. Барвінського, артистичні перлини гумору, висловлені з виразно галицькою делікатністю й тонкістю у “Дрібничках”
М. Колесси, чи навпаки – сповнені трагізму й задуми прелюдії А. Кос-Анатольського. Міцною базою для створення високохудожнього образу є бездоганна технічна майстерність, у якій О. Криштальський з легкістю може дати фору не одному молодому школеному лауреату.
Символічного підтексту набрало виконання на концерті фортепіанного секстету – Варіацій для фортепіано і струнних В. Барвінського. Для виконання цього твору до ансамблю з Ювіляром долучилися найкращі виконавські сили музичного Львова: народна артистка України професор Л. Шутко (скрипка), професор
Б. Каськів (скрипка), Я. Горбачевська (альт), професор Х. Колесса (віолончель), О. Лучанко (контрабас). Цей доволі рідко виконуваний твір, дедикований автором пам’яті М. Лисенка, вперше був представлений на відкритті нового будинку Музичного товариства ім. М. Лисенка, а сьогодні за щасливим і знаковим збігом обставин виконувався після недавнього перейменування Вищого музичного інституту ім.
М. Лисенка у Музичну академію ім.
М. Лисенка – про котру свого часу міг лише мріяти автор твору – довголітній і невтомний директор ВМІ. Непідробною українською щирістю сповнена музика сикстету, теплотою віяло від виконання, створеного ансамблем. Особливо до вподоби припала слухачам варіація “на лірницьку нуту” (до речі, записана В. Барвінським від гуцула-лірника в с. Микуличині на Гуцульщині) та грайливий коломийковий фінал, який на загальне домагання артисти змушені були повторити.
|
|
