BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 22 ВЕРЕСНЯ 2000 року |

Кожного разу вперше. Іпостасі Євгена Лисика

ГЕНІЙ

Віктор ПРОСКУРЯКОВ

Історія залишила і залишає львів’янам чимало імен митців, що вималювали на кону життєпис львівського театрального мистецтва. Їх багато. Але працю Євгена Лисика в цілому історичному перебігу можна виокремити в особливе явище. Своїми роботами в театрі Євген Микитович намагався виховувати у нас ті почуття, поступове надбання яких збудило б у нас боротьбу духу. Залишив для нас усіх своє розуміння Духовного Храму, де його роботи – одна велична фреска.

Різні мистецтвознавці робили спроби проаналізувати творчість Майстра, зрозуміти його філософію. Але його спадщина – це не просто незліченна кількість геніальних художніх творів, “відірвано-театральних”, а наша з вами історія. І який би сценографічний твір Лисика не брати – “Ромео і Джульєтту”, “Тайнгейзера”, “Створення світу”, “Бориса Годунова”, – на їхніх завісах і панно виписане наше з вами життя, історія, страждання і надія на майбутнє.
Уперше наукова доповідь про Євгена Микитовича Лисика була виголошена вже після того, як його не стало. 1992 року на конференції “Український театр. Минуле і сучасність” у Національному музеї у Львові. Вона називалася “Феномен Лисика”. Під час цієї конференції уперше була організована виставка архітектурних проектів під назвою “Дім Лисика”.

Уперше поза стінами Львівського театру опери і балету 1994 року як окремий експонат демонстрували фрагменти сценографії балету “Створення світу”. Тоді ж так само вперше відбувся семінар на “малярці”, де художники Т.Риндзак, М.Риндзак, О.Зінченко-Лисик знайомили Львів як із засадами творчості театральних художників, так із деякими аспектами творчості й біографії Є. Лисика.

Знову ж уперше в історії “Львівської Політехніки”, починаючи від 1995 року окремим завданням на курсове та дипломне проектування стає персональна тема “Дім Лисика”. І вперше в цьому році вийшло 8 число часопису “Галицька брама”, суто присвячене пам’яті Художника .

Уперше персональна виставка 80 графічних творів Майстра Євгена Лисика відбулася 24 серпня 1996 року, як і теперішня, – у Палаці мистецтв у день його відкриття.

І виставка, на яку вчора до Палацу мистецтв зійшлися шанувальники творчості Лисика – також уперше.

Чому я акцентую увагу на повторенні слів: вперше, вперше, вперше? Роблю це не для того, щоб підкреслити, що розвідки і публікації про Митця Лисика розпочалися тільки після того, як він відійшов від нас. Ні, були серйозні публікації і до того, як у Львові про Євгена Микитовича почали писати Овсійчук, Проскуряков, Медвідь, Доманська... За життя Маестро, у так звані радянські часи, вийшла книжка Диченко, написана про Лисика, статті Островського, Штейна, Челомбітька та інших. А деякі його роботи експонували на виставках “Художники театру і кіно”, “Празьке квадрієнале”.
Цей наголос – “вперше” – я ставлю лише для того, щоби підкреслити те, як багато чого у творчості Є.М.Лисика робилося в Україні вперше. І тільки тепер ми можемо відкривати все це. Зрештою, талант – завжди новина.

Лисик абсолютно по-особливому визначав участь художника у виставі. Історично склалося так, що німці і чехи роботу театрального художника трактували як сценічне оформлення. У англомовних країнах цю діяльність визначали терміном сценічне конструювання. Французи ж – декоруванням. Усі ці визначення прирікали художника до ролі обрамлювача вистав. А не їхнього співтворця. Євген Лисик усе життя ішов іншим шляхом. Цей шлях близький до того, яким ішли італійські художники театру: Серіа, Палладіо, Галі Бібієна. Своїм мистецтвом Є.Лисик визначив роль художника української сцени як співавтора театрального дійства, без якого вистава ніколи не могла бути б зреалізована повно й багатогранно. Більше того, Євген Лисик підніс це мистецтво на рівень служіння, культу, релігії. Ось чому ми і вважаємо Художника Лисика неперевершеним майстром національної оперно-балетної сцени (і в минулому, й нині). Це визначення справедливе. Але далеко не повне. Лисик – насамперед художник. І саме як художник, а не спеціаліст-сценограф, він постійно шукав нові образотворчі засоби.

У далекому тепер уже 1992 році, після першої наукової доповіді про Євгена Лисика від деяких функціонерів СТД України можна було почути: “Що ви нам тут про Лисика розповідаєте. Ми все знаємо про нього”. Хочу сьогодні запевнити – це не так! Після десяти років упорядкування його спадщини, дослідження методів творчості з’ясувалося, що знаємо ми про Євгена Микитовича неймовірно мало. Це підтверджує й виставка, розгорнута в Палаці мистецтв. Ця експозиція відкриває для нас, України і Світу рисунки Лисика. У цих творах Лисик постає як модерніст, постмодерніст, гіпермодерніст. Або ж як метаболіст, конструктивіст, художник, який творить, спираючись і на швидкоплинні засади театру контркультури 60-70 років, і в той же час, як митець, майстерність якого проросла від народних мистецьких пракоренів, як митець, що шукає новий національний стиль. Великий і високий національний стиль. Цей митець був здатний творити і скромні супрематичні композиції, і грандіозні за величчю і складністю видовища.

Та є небезпека, що неозора творча спадщина Євгена Микитовича може перестати існувати фізично... Адже відомо, що жодна громадська та будь-яка інша організації не спроможні забезпечити належні умови для зберігання та популяризації творів видатного художника: декорації до вистав, сотні малюнків, ескізів, макети, десятки тисяч квадратних метрів театральних горизонтів, панно, завіс...

Тому одразу ж по завершенні цієї ювілейної виставки слід було би звернутися до Президента України з проханням (а може й вимогою) підтримати державну програму “Спадщина Є.Лисика”. Першими кроками на цьому шляху мали би стати видання альбому творів Майстра, книжки про нього і можливо – дай, Боже, – спеціалізована споруда, у якій можна було б розмістити все те, що створено Лисиком за довгі роки творчої праці.

POSTUP - ПОСТУП
№157 (601),
22 ВЕРЕСНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Терористи зганьбили британську розвідку
·Парламент наплював на журналістів

ПОГЛЯД
·Переворот партійного значення
·Російська ідея в українській медицині
·Кан кан
·Легенд Львова виявилося замало

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·"Ісус" знов у Львові
·Стріляли в сина начальника слідства
·КІЛЬКА СЛІВ
·Літр бензину з десяти потрібних не доливають
·Націоналізм як чпосіб мислення
·Срібні скарби електричок
·АРХІВАРІУС

НАША СТОЛИЦЯ
·"Базіви"
·Дума про парламент

ПОСТУП З КРАЮ
·Регіони знову невдоволені бюджетом
·Праві не довіряють одне одному
·Журналісти захищатимуть себе самі
·СВІТООГЛЯД

ПОСТУП У СВІТ
·"Німецькі неонацисти" з російськими обличчями
·У Сочі захоалено заручників
·Справу Whitewater закрито
·Лідерів НАТО засуджено до 20 років
·КРАЙ

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Словаччина не піде проти України
·До тюрми - за приховування правди
·За металобрухт - до цюпи
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Львівське жіноцтво в портретах - до столиці
·Кожного разу вперше. Іпостасі Євгена Лисика
·"Концерт - це вистава"
·Тріумф легендарного Маестро

ЗІРКИ У ПОСТУПІ
·Патрісія Каас: "Так, я хочу мати дитину. І Філіпп теж"
·Барбара Стрейзанд прощається зі сценою

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ПОСТУП
·Полісмени хочуть їсти
·І спекулянти теж...
·Нову Зеландію пограбували
·Лише одне "срібло" за вчоращній день
·Кувейтцям забороняють дивитись Олімпіаду
·На Олімпійський вогонь знову напали
·З "Пепсі" на Олімпіаду не пускають
·Самаранч вирішив провести власний футбольний чемпіонат

СПОРТ-ПОСТУП
·Тріумф "Шахтаря" був так близько..
·Друга ліга - дві перемоги
·Перек залишає Сидней

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Скандали минулі, теперішні й майбутні