Праві не довіряють одне одному
На перешкоді створенню в парламенті об"єднаної правиці стала підозрілість націонал-демократів
НАТУРА
Ольга НЕПИЙВОДА
Звістка про те, що невдовзі українська правиця таки спроможеться об’єднатися в одну структуру (принаймні в парламенті) недовго нас тішила. Декларація міжпартійних переговорів та консультацій, здавалося б, передбачала всі можливі варіанти потенційного блокування, однак події цього тижня знову повернулися на те ж місце, з якого все й почалося, а саме: хто кому повинен поступитися політичними принципами.
Уже перші дні роботи нинішньої парламентської більшості показали всю позірність її єдності. Як висловився колись відомий львівський журналіст, спроба схрестити їжака з гадюкою в результаті завжди дає сім метрів колючого дроту. Так і з більшістю, де соціал-демократи нібито порозумілися з Конгресом українських націоналістів. За цих умов, помножених на постійне прагнення українців до об’єднання, цілком логічним виглядало порозуміння споріднених політичних організацій: НРУ, УНР (як вихідців з одного Руху), ПРП (що перебуває у блоці з НРУ) та “Батьківщина” (блокована відповідно з УНР). Практично беззастережно до цієї коаліції вирішила примкнути і група “Соборність”.
Однак, як стверджує “Дзеркало Тижня”, справдилися прогнози аналітиків стосовно того, що окремі сили в середовищі обох Рухів та “Реформ і порядку” протистоятимуть спробам створення потужної коаліції. Називалися і причини, й насамперед – тиск Адміністрації Президента. Це й зрозуміло: Президентові в час його відвертого протистояння з Віктором Ющенком і його командою не потрібне посилення його суперника. А створення об’єднаної правоцентристської партії чи коаліції однозначно буде на руку Ющенкові.
Коли ж цього тижня в парламенті з’явилася декларація про намір створити міжфракційне і міждепутатське об’єднання “Правоцентристська коаліція” (ПК), то її без вагань підписали тільки Олександр Турчинов (як керівник фракції “Батьківщина”), Юрій Костенко – від УНР та Віктор Шишкін – від групи “Соборність”. Геннадій Удовенко і Віктор Пинзеник, які начебто не мали нічого проти, вирішили зачекати: Удовенко захотів ще раз винести це питання на Провід Руху, а Віктора Пинзеника зв’язують зобов’язання перед НРУ стосовно спільного блоку.
Якщо ж урахувати, що метою об’єднання мала стати підтримка нинішнього уряду, а також злагоджена діяльність під час затвердження бюджету України на 2001 рік та під час процесу імплементації результатів референдуму, то таке зволікання дещо дивує. Воно радше свідчить про бажання призупинити об’єднавчий процес, аніж “прислухатися до думки колективу” – що ж робилося протягом майже двох років?
Скоріш за все, такі кроки можна пояснити незгодою в основних принципах блокування. Керівництво НРУ на чолі з Удовенком завжди прохолодно ставилося до ідеї об’єднатися з Костенком на рівних, паритетних засадах – і допускало подібне тільки за умови саморозпуску “нелегітимної” рухівської частини (вистачає згадати хоча б погрожування судовими позовами тим, хто наважиться вживати стосовно костенківців поняття “Рух”). Ще більше заперечень викликає участь у коаліції “Батьківщини”, щоправда, вже з боку ПРП. Притчею во язицех стали стосунки Віктора Пинзеника з Юлією Тимошенко (особливо після призначення останньої на пост віце-прем’єра). А тому відповідно НРУ-ПРП, які відчувають себе до певної міри господарями ситуації, бажають бачити навіть не так об’єднавчий процес рівноправних союзників, як, образно кажучи, взяти до хати політичну невістку з парламентським приданим. А невістка, як справжня феміністка, хоче рівноправ’я...
|
|
