Протестантизм наступає
ЦИФРИ
Степан ЮРАС
Допоки православні чубляться між собою стосовно того, бути чи не бути єдиній помісній церкві, розбиваючи горщики на предмет категоріальних проблем (чи це має бути приєднання когось до когось, чи об’єднання, чи ще якась форма якогось співіснування – і хто врешті-решт мав би очолити майбутній православний моноліт (ну, чистісінько ніби українські правоцентристи)), а греко-католиків обмежили суто західним регіоном (та й то Москва не дає спокою римському престолу Папи щодо утисків “уніатами” на наших теренах своїх братів по вірі); тим часом тишком-нишком в Україні шириться та зростає ще одне відгалуження християнства – протестантизм. Та ще й часто-густо – у його найрадикальніших формах, сектантстві.
Як раптово (для невтаємничених) з’ясувалося буквально позавчора, протестантизм в Україні, охоплюючи 26,5% від загальної кількості релігійних організацій країни, посів друге місце після православ’я, до якого належать 52,7% релігійних організацій. Про це свідчать результати аналізу церковно-релігійної ситуації в Україні, проведеного Українським центром економічних і політичних досліджень (УЦЕПД). У ході дослідження опитано 2017 осіб, старших 18 років, у всіх регіонах України.
У деяких областях України протестантські організації або вже мають кількісну перевагу порівняно з іншими релігійними організаціями (в Донецькій області – 50,8% від загальної кількості релігійних організацій, у Києві – 50,4%), або ж наближаються до цього (Запорізька область – 43,6%, Кіровоградська – 43,3%, Чернівецька – 41,6%). Відзначено також випереджальні темпи зростання кількості протестантських общин. Так, протягом 1999 року кількість православних общин збільшилася на 6,7%, а протестантських – на 12,4%.
Проте все ж таки більшість українців підтвердили донедавна непорушний постулат про традиційно християнську релігійність нашої нації. Близько 45% громадян України вважають масові проповіді і зцілення, що їх проводять проповідники новітніх харизматичних церков, шахрайством, яке дає його організаторам матеріальну вигоду. 23% респондентів упевнені, що пропаганда “масових зцілень” надзвичайно шкідлива, оскільки вселяє людям надію на чудо, що призводить до нехтування лікуванням, ризику для здоров’я, а іноді й життя. 14% опитаних думають, що такі масові проповіді негативно впливають на психічне здоров’я людини. 17% – вважають, що діяльність зарубіжних проповідників негативно позначається на традиційній вірі населення.
При цьому 47% опитаних заявили, що масові проповіді зі “зціленням” повинні бути заборонені законом, однак 26% респондентів вважають, що забороняти подібні заходи не варто, оскільки люди повинні мати право вибору.
|
|
