Чи бути українській експансії?
Данило ВУЛИЧНИЙ
У світлій залі Львівської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури у вівторок відбулася чергова конференція Львівського обласного відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України. Поважні делегації з-понад сорока осередків цього товариства на Львівщині знову вели мову про наболіле: яким бути обличчю України у світі.
У звітній доповіді голови Товариства п. Якимовича, як і у виступах делегатів не раз зазначалося, що прохолодне (коби не сказати сильніше) ставлення урядовців до проблем, які найчастіше допікають українцям за кордоном, брак чіткої та послідовної державної політики щодо діаспори згубно впливають на позитивний імідж України в Росії, Польщі, Білорусі, Молдові, Румунії, Словаччині. Урядова програма “Українська діаспора до 2000 року” не виконана, якщо не провалена. Іноді у відповідь на просте запитання: як же живеться українцям на чужині? – доводиться чути відверте й гірке: так, ніби за плечими зовсім немає держави... Тому, якщо така тенденція зберігатиметься, то незабаром розрізнені й часом поодинокі вогнища української культури чи то у східній, чи в західній діаспорі просто зникнуть під потужним тиском агресивних асиміляційних процесів.
Не одна гірка правда звучала з уст делегатів. Чи була то кривдна критика? Радше сповідь сивочолого українства, змушеного без підтримки рідної держави дбати про наступні покоління, за повної відсутності фінансування використовуючи свої мінімальні можливості. Так, Товариство піклується учнями, студентами, аспірантами українського походження з діаспори, котрі навчаються на Львівщині, надсилає таку необхідну навчальну літературу в українські гімназії, ліцеї та недільні школи за кордоном...
Делегати звернулися до Президента Леоніда Кучми за підтримкою. Чи почують їх у Києві?
|
|
