Бойовий гопак із претензіями на Олімпіаду
ГРАТУЛЯЦІЇ
Остап ДРОЗДОВ
Коли 15 років тому Володимир Пилат, знавець різних бойових систем Сходу, заснував у Львові експериментальну школу бойового гопака, він, може, і не підозрював, що його більш ніж цікаве дітище незабаром підросте і навіть розростеться. Відродження спадщини козацького лицарства й оновлення рухових комплексів бойового гопака тоді не могло хвалитися пошаною чи визнанням.
Знаючи ціну обраної місії, пан Пилат пристав до проблем тодішніх дисидентів, навіть їм допомагав – сподіваючись, що вони, але вже при владі, реалізують проголошені гасла і посприяють його задуму. Не вийшло: обіцянки виробити концепцію бойового гопака десь загубились. А тепер, за іронією долі, всі гучно хвалять цю сміливу ініціативу, радо залучають гопаківців до показових виступів і святкувань. А згодом розводять руками: у державі криза, а тут іще й ви...
Однак бойовий гопак “осів” у Львові “не на жарт”: маємо унікальну школу, професійних тренерів, фундаментальну наукову монографію, сотні хлопчаків, котрі обрали не Рepsi, а продуману систему виховання в дусі ненаївного патріотизму та всеохопного здоров’я. Становлення бойового гопака офіційно привітала і держава, визнавши його національним видом спорту три роки тому і закріпивши за Центральною школою бойового гопака ексклюзивне право контролю та популяризації цього українського рухового мистецтва.
Незважаючи на вже остаточне втілення ідеї та сформованість зареєстрованої структури, гопаківці не загальмували й організовують рух за визнання бойового гопака олімпійським видом спорту. Можливо, колись Україна обстоюватиме своє національне рухове мистецтво, подібно як Японія карате, а Корея – тхеквондо. Принаймні львівські гопаківці надалі залишатимуться на сторожі народної пам’яті.
Р. S. 15-ліття Центральної школи бойового гопака збігається з 45-річним ювілеєм верховного вчителя бойового гопака Володимира Пилата. “Поступ” зичить уродинникові й усьому гопаківському товариству наснаги, натхнення та відданості ідеалам.
|
|
