"Дзеркало тижня" не переклад, а оригінал
АВТОРИТЕТНО
Тетяна НАГОРНА
З “тяжкими серцями” презентували вчора в нашому місті своє українськомовне видання головний редактор тижневика “Дзеркало тижня” Володимир Мостовий, його донька “в миру” і перший заступник на роботі Юлія Мостова та редактор відділу політики й незмінний автор “дзеркальних” передовиць Сергій Рахманін. “П’ятниця у нас випусковий день, а тридцять відсотків редакції на виїзді у Львові – чуємося через це не надто затишно”, – зізнався головний редактор під час круглого столу, влаштованого Львівським національним університетом ім. Івана Франка на честь видання, чим дав зрозуміти присутнім, що цю честь, як і всю читацьку аудиторію Львова, дуже цінують. Аудиторія теж була потішена приїздом авторитетних журналістів, мабуть, не менше, ніж самим фактом наданої їй можливості по шести роках існування тижневика читати його українською мовою.
Попри задоволені амбіції обох сторін, тема вчорашнього столу, як виявилося, була доволі умовною. Про “Політичні перспективи України: погляд журналістів “Дзеркала тижня” говорити якось не дуже випадало, адже всі ці перспективи та погляди щосуботи доступні для ознайомлення кожному, хто не лінується читати. “На тлі того інформаційного продукту, що зараз пропонується в Україні, ми виглядаємо мало не опозиційною газетою, хоча ніколи не прагнули до цього, бо намагалися дивитися на події та постаті об’єктивно. Але коли щось робиться, і ми бачимо, як воно робиться і для чого, то просто не можемо це замовчати або подати так, як би цього комусь хотілося”, – сміючись сказала Юлія Мостова, наголошуючи на відвертості редакційної політики щодо свого читача.
З огляду на сумні реалії сьогодення така відвертість мас-медіа коштує недешево. Занадто інтелектуальному, щоби бути масовим і відтак “виїжджати” на тиражах, “Дзеркалу тижня”, однак, досі вдавалось уникати опіки заангажованого в українські економічно-політичні процеси інвестора. “За всі шість років існування ми жодної копійки не витратили на свою рекламу, не поспішають рекламодавці й до нас. “Дзеркало тижня” – не комерційне видання, у нас немає грошей”, – каже Мостовий, який, зрештою, і не надто цією проблемою переймається. “В усьому світі існує поділ на масові газети і газети впливові. Масові пропонують читачам “смажену” інформацію і заповнюють перші шпальти жахом, але мушу сказати, що справжній жах – у тих матеріалах, які друкуємо ми, адже тут йдеться про перспективи всієї держави”, – розставляє акценти пані Юлія.
Цитуючи висловлювання Володимира та Юлії Мостових, мусимо віддати належне і третьому представникові колективу “Дзеркала” Сергію Рахманінову, який у присутності нардепа Віктора Пинзеника і незважаючи на “кращу здатність писати, ніж говорити” мужньо розводився на теми невтішних перспектив парламенту, і при цьому думка коментатора політичних подій не надто збігалася (це, зрештою, цілком природно) з переконаннями політика-практика. До речі, участь голови партії “Реформи і порядок” у презентації тижневика не була випадковою. Як з’ясувалося, вихід “Дзеркала тижня” українською мовою пов’язаний і з ПРП, тобто завдяки цій партії тепер 10 із 50 тисяч загального накладу тижневика виходитимуть українською. Що більше, “Реформи і порядок” доклались і до кращого розповсюдження українськомовного продукту: партія за свої гроші (але не для себе) передплатила три тисячі примірників “Дзеркала тижня”. Цінну інформацію тепер отримуватимуть щосуботи школи, сільські бібліотеки та навчальні заклади західного регіону країни.
|
|
