Епістолярна війна президента і прем"єра
Александр Кваснєвський жадає помсти
ПОЛЬЩА
Любко ПЕТРЕНКО
Виходячи 9 серпня з гордо піднятою головою з залу Люстраційного суду після виправдального вердикту, президент Польщі Александр Кваснєвський не стримався від погроз. “Ті, хто намагався мене дискредитувати, ще будуть відповідати за свої дії!” – заявив він. Глава польської держави не кидає слів на вітер, тож розпочав війну з тими, хто, на його думку, виплекав антипрезидентський компромат. Першою офірою президентської помсти став прем’єр-міністр Єжи Бузек.
Люстраційний процес щодо пана президента (чит. “Поступ” № 134, за 11 серпня ц. р.) був спрямований на те, щоб з’ясувати, чи не був Кваснєвський агентом служби безпеки часів Народної Республіки Польща під прізвиськом “Алєк”. Люстраційний суд не виявив між Кваснєвським і “Алєком” достатньої схожості. Причому найважливіший документ, який реабілітував президента, був наданий суду функціонером Управління охорони держави (UOP) лише під завершення процесу. Це, власне, й викликало обурення Кваснєвського, який звинуватив UOP у навмисному приховуванні документів, та ще й додав, що це робилося на замовлення глави уряду.
Як стало відомо згодом, цілий серпень між президентом і прем’єром тривала епістолярна війна, та лише цього тижня інформацію про це опублікувала на своїх шпальтах Gazeta Wyborcza, щедро цитуючи найцікавіші листи. От, наприклад, перший лист Кваснєвського, де він оцінює дії UOP щодо надання документів у Люстраційний суд: “Маємо справу з шитою грубими нитками провокацією. Її мета – дискредитувати чинного президента; вплинути на результати виборів ще до того, як громадяни розпочнуть голосування; закріпити ситуацію, в якій політичні рішення виносять спецслужби. Інформую пана прем’єра, що я втратив довіру до UOP”.
Для нас, українців, заява про те, що глава держави не довіряє своїм спецслужбам, звучала б більш ніж серйозно: фактично, вона б “посмерджувала” передреволюційним станом. У Польщі ж це сприймається значно простіше.
Прочитаємо, що відповів на захист UOP Єжи Бузек: “Люстраційний суд, опираючись на “Закон про люстрацію”, керує діями Управління охорони держави у сфері, що стосується люстраційного процесу. Але ні суд, ні UOP не відповідають за стан, в якому перебувають архіви колишньої Служби безпеки.
Вони зазнали різноманітних перетасувань, що часто суперечили праву, метою яких, поза сумнівом, було створення плутанини і хаосу. Відповідають за це конкретні люди, які займаються вивченням діянь таємних служб часів ПНР”.
Зрештою, довести, що UOP навмисне хотів дискредитувати президента, та ще й діяв за наказом прем’єра, було б іще складніше, ніж ідентифікувати агента “Алєка”. Напевне, розуміючи це, а також передбачаючи, що жага помсти вплине на передвиборний рейтинг тільки негативно, Кваснєвський поки що припинив свою листовну війну із прем’єром. Кожен із двох учасників листування залишився при власній думці.
Звинувачувати ще можна хіба що сам процес люстрації, який для людини, що його проходить, не передбачає нічого приємного. Дехто, пройшовши крізь це “чистилище”, мовчки продовжує своє звичне життя, дехто скаржиться на всі боки, а ще хтось шукає помсти. Але чи ж можна позбавити виборця права знати всю правду про кандидата на найвищу державну посаду?
|
|
