Реставрація павільйонів Гімара
Відновлюються унікальні входи у метро в стилі модерн
100 років
На ознаменування сторічного ювілею паризького метро Автономне
управління паризького транспорту (RATP) розпочало реставрацію павільйонів метро, виконаних за проектом архітектора Гімара.
Павільйони паризького метрополітену архітектора Гімара, споруджені у 1899-1913 роках, стали “візитною карткою” французької столиці. Чудові чавунні решітки, що прикрашають входи у метро, стали невід’ємною частиною паризького пейзажу. Варто лише пригадати павільйони, які прикрашають найбільш знамениті станції метро – “Пале-Рояль”, “Лувр” та “Аббесс”.
Сьогодні гімарівське архітектурне оздоблення входів у Паризьке метро одностайно розглядається мистецтвознавцями як шедевр мистецтва сецесії. Достатньо сказати, що копія павільйону метро (в натуральну величину) виставлена в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку... Однак на початку сторіччя ця архітектурна споруда викликала здивування і глузування. “Язики полум’я, хвилі, словом, усе мінливе і невловиме... скелі, обліплені мокрим листям, неначе водоростями”. Плавні вигини і квіткові стебла – оті характерні ознаки стилю “модерн”, який категорично відмовився від геометричних фігур і симетрії, – змушують працювати нашу уяву. Вхід на станцію метро “Порт Дофін” зображує бабку, що розправляє свої невагомі крила”. “Червоні ліхтарі нагадують вибалушені очі жаби”. Звичайні входи у метро прикрашені двома довгими стеблинами, що закінчуються пуп’янками квітів. Вони сплітаються навколо напису “Метрополітен”, що також виконаний у стилі “модерн”.
Гектор Гімар, послідовник брюссельського архітектора Хорги, був одним із найяскравіших представників арт-нуво у Франції. Перед тим, як взятися за створення павільйонів метро, він уже прославився своїм проектом Павільйону електрики для Світової виставки 1900 р. та віллами у західній частині Парижа.
Цей художник-архітектор, як він самий себе називає, шукає нові засоби для вираження свого ідеалу краси. У 1903 р. один із критиків так написав про нього: “Гімар був правий, стверджуючи, що з ростом індустріалізації архітектура отримає нові засоби, які дозволять їй змінити свою структуру і форми”. Як матеріал для архітектурного оздоблення входів у метро Гімар обирає чавун, який не надається для ліплення. Усі павільйони зібрані з типових елементів, але кожний має певні, притаманні лише йому, відмінності. Поряд із простими входами він проектує справжні “вокзали метрополітену” (станції “Бастилія” і “Зірка” (“Етуаль”), які не збереглися до наших днів).
Чавунним решіткам Гімара близько ста років. За цей час вони пережили декілька невдалих реставрацій. Сьогоднішні реставратори щосили намагаються зберегти вдале поєднання мистецтва і техніки. Усього вони відреставрували 86 павільйонів. Архітектори з фірми Batiments de France використовували традиційну техніку початку сторіччя. І це не випадково, адже оздоблення паризького метро з 1978 р. занесено у додатковий список історичних пам’яток ЮНЕСКО. Замість болтів тут використовувалися більш гарні і практичні заклепки. Таблички з написом “Метро” виконані з застиглої лави вулканів з Оверни, які замінили неестетичне листове залізо, покрите емаллю, яке використовувалося під час попередніх реставрацій. При реставрації металевих частин конструкції використовувалася специфічна техніка зварювання. Потім металева поверхня була оброблена силікатом алюмінію. Сильно пошкоджені деталі були замінені новими, відлитими в ливарних майстернях “Oт Марн”.
Чавунні решітки Гімара простоять ще не одне сторіччя. Їх копії у реальному масштабі прикрашають відтепер і станцію метро “Пісоас” у Лісабоні (1995), і “Беллас Артес” у Мехіко (1998). У свою чергу, в Парижі станція метро “Єлисейські поля – Клемансо” прикрашена керамічним панно португальського художника, а станція “Порт Рояль” – фрескою мексиканського живописця. Нове оздоблення метро в дусі Гектора Гімара!
К. С.
|
|
