Приклад вірного служіння науці
До 85-річчя від дня народження Зеновія Скородинського
ЖИТТЄПИС
Д.ГУФРІЙ, В.СТОЯНОВСЬКИЙ
На Землі є ріки, з якими пов’язана історія цілих народів, що оселилися на їхніх берегах, п’ють із них невичерпну воду, вбирають у себе їхню дивовижну силу, широчінь простору і щедрість Землі. Так і в науці – є імена, з якими нероздільно пов’язаний розквіт і діяль-ність наукових установ. Для Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького (колишня назва Львівський зооветеринарний інститут) та Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сіль-ськогосподарських тварин (зараз Інститут біології тварин УААН) таким був доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України Зеновій Павлович Скородинський – відомий учений, обдарований педагог, безкорислива людина з щедрим серцем. Усе його життя – це невтомна наукова та педагогічна праця, жива та конкретна справа. Без професора Скородинського навіть важко уявити собі живий організм, яким нині є Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького.
Майбутній учений народився 16 вересня 1915 року в містечку Тисмениці під Станіславовом. З 1927 по 1936 роки він навчався в Державній Станіславів-ській гімназії з українською мовою навчання. Чисто випадкова життєва ситуація привела молодого юнака до Львів-ської академії ветеринарної медицини, де він студіював у 1938-1943 роках. З 1944 року З. П. Скородинський працює практичним ветеринарним лікарем у Станіславові та Краківці, а в 1946-1949 роках – головним лікарем ветеринарної медицини Яворівського району Львівської області.
1949 року З.Скородинського запрошують на роботу у Львівський зооветеринарний інститут лікарем-ординатором кафедри терапії, де 1957 року він захищає кандидатську дисертацію. У 1960-1962 роках доцент Скородинський обіймає посаду проректора з наукової та навчальної роботи тоді вже Львівського зооветеринарного інституту. А у 1962-1972 р.р. він директор Українського науково-дослідного інституту фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин. У ці роки З.Скородинський захистив докторську дисертацію, а у грудні 1966 р. одержав звання професора.
Він як талановитий організатор швидко зібрав надзвичайно творчий колектив, який за порівняно невеликий проміжок часу досяг вагомих успіхів у науково-дослідній роботі. За 10 років його праці на посаді директора інституту було захищено шість докторських і понад 10 кандидатських дисертацій. З ініціативи З.Скородинського в інституті були створені нові лабораторії: біологічно-активних речовин, нейро-гуморальної регуляції, живлення, ферментів, білка й амінокислот, біохімічних основ новоутворення.
Непередбачена життєва ситуація змусила З.Скородинського у березні 1972 року повернутись у стіни рідної Alma mater на посаду завідувача кафедри фармакології з патологічною фізіологією Львівського зооветеринарного інституту, яку обіймав до останніх днів життя. Помер Зеновій Павлович Скородинський 10 квітня 1985 року. Похований на Личаківському кладовищі м. Львова.
Учителю були притаманні глибина та оригінальність наукової думки, широкий діапазон наукових зацікавлень, наполегливість у досягненні певної мети, ретельність і сумління, надзвичайно чуйне ставлення до людей, принциповість і чесність, непідкупна доброзичливість. У душі кожного, кому поталанило жити, працювати разом із Зеновієм Павловичем Скородинським, залишився образ щедро обдарованої, чесної та порядної людини.
|
|
