Філадельфія чи Лос-Анджелес
КАМПАНІЯ
Сучасна американська політика твориться у чотирьох супер-штатах. Два з них республіканські і два демократичні. Саме тому республіканці з демократами вирішили нікого не дивувати і провели з’їзди на “своїх територіях”.
Обидва з’їзди мали майже ідентичну режисуру. Обидва тривали 4 дні, відбувалися у спортзалах, на обох були затверджені програми партій, на обох виступали лідери партій і кульмінацією обох стали виступи кандидатів у президенти. Кожен з’їзд був гарним шоу. Тільки у республіканців шоу вийшло дещо закритим, і, відповідно, навпаки у демократів. Як влучно зауважив американський політичний сатирик Білл Мейєр, що: “з’їзд республіканців скидався на баскетбольний матч ліги NBA: на сцені чорні, а в залі білі”. Не бракувало на подіумі і латиноамериканців, до яких Буш-молодший звертався іспанською, якою, як справжній мешканець півдня, володіє бездоганно. На республіканській сцені у Філадельфії побували навіть єврейський рабин та гей.
Але навіть непримиренному консерваторові довелося проковтнути свою незгоду. В умовах, коли економіка процвітає і навколо американської мрії немає ніяких катаклізмів, заволодіти виборцем з допомогою радикальних ідей просто нереально. Саме тому переможе та партія, яка максимально близько підійде до центру. Маскарадом у Філадельфії республіканці хотіли переконати, що вони вже не та партія, яка 1992 року на з’їзді в Х’юстоні устами радикала Патріка Б’юкенена закликала до “культурної революції у США”. Б’юкенена на з’їзд у Філадельфію не запросили, напередодні він сам вийшов з Республіканської партії.
І хоча в демократів шоу-менів на сцені не бракувало (тут виступав президент Клінтон і донька Кенеді), основні дійства розгорнулися на вулицях Лос-Анджелеса. Як зазначили багато неамериканських журналістів, у Каліфорнії чувся дух Голлівуду. До речі, більшість працівників шоу-бізнесу налаштовані негативно до Великої Старої Партії (за те, що вона виступає проти сцен насильства та порнографії на екрані) і тому підтримують демократів.
Буш-молодший на початку побудував свою передвиборчу кампанію таким чином, щоб не згадувати прізвищ Клінтона-Ґора. Цю своєрідну мовчанку порушив Дік Чейні. Він розкритикував 8-літній термін правління демократів. У Філадельфії Буш-молодший сказав, що американці вже “не хочуть ще чотирьох років Клінтона-Ґора”. У відповідь на це Клінтон на всю країну заявив, що Буш-син іде в президенти, тому що його батько був президентом. “Коли я дивлюся на Білий Дім, мені стає сумно від втрачених можливостей”, – сказав у філадельфійський мікрофон Річард Чейні і наостанок процитував фразу Ґора, яку той кинув у 1992 році Бушові-старшому: “Час змінюється і час їм піти”.
Коли в країні добре живеться, на виборах багато, якщо не все, залежить від особистості кандидатів. В історії Сполучених Штатів уже були випадки, коли саме телевізійні дебати вирішували долю виборів. Так було, наприклад, під час теледуелі між Джоном Кенеді і Річардом Ніксоном. Багато політологів думали, що Ніксон здобув перемогу в ключових питання, але Кенеді, як показало голосування, виглядав ефектніше. Так само було під час теледебатів між Рональдом Рейганом і Джиммі Картером. Зрештою, маловідомий Майкл Дукакіс перед телезмаганнями випереджав Буша-старшого на 17 пунктів. Зараз більшість політологів сходиться на тому, що за майже рівного розподілу сил (на початок вересня Ґор випереджає Буша) усе вирішать саме дебати. Цього року ефектне шоу словоборства перенесли на жовтень. Бо хто ж його дивитиметься раніше, якщо в другій половині вересня транслюватимуть Олімпійські ігри? Усього дебатів буде п’ять: три серії між кандидатами в президенти і дві між їхніми заступниками.
Сторінку підготував
Святослав ЦЕГОЛКО
|
|
