"Фактор Лібермана" проти "фактора Чейні"
ВІЦЕ
За тиждень до з’їздів своїх партій кожен з кандидатів оголосив свого віце-президента. Роль демократа Лібермана і республіканця Чейні не така уже й другорядна, як це видається на перший погляд. Кандидати у віце-президенти мають свої теледебати і між ними точиться не менш запекла боротьба, ніж між кандидатами на президентство. Відомо ж: поганий той віце-президент, який не хоче стати...
Консервативний демократ
Вибір Альберта Ґора став сенсацією для Америки. Журналісти одразу ж пригадали, що з кампанії 1960 року релігійну тему перед виборами не піднімали. Питання віри ніхто не ставив ще з того часу, як Америка обрала президентом католика Джона Кенеді. Обранець Ґора Джозеф Ліберман – сенсація у тому, що він ортодоксальний єврей. Він народився 1942 року у звичайній єврейській сім’ї в містечку Стамфорд (штат Коннектікут). Джозеф навчався в звичайні, не релігійній, школі, де одразу перетворився на Джо. Потім вступив до Єльського університету (того самого, де Буш-молодший став бакалавром), де про нього одразу пішла слава як про лідера. Уже на першому курсі Джо займався редакторством університетської газети. Однак не журналістика приваблювала молодого американця.
У 1970 році Джо Лібермана обрали сенатором від штату Коннектікут. Через десять років зразковий сім’янин і вдалий юрист виставив свою кандидатуру на вільне місце конгресмена-демократа від свого штату. Однак ці вибори були для нього вельми повчальними: Ліберман програв, як то кажуть, з гуркотом. Аналізуючи свою нудну біографію, Джо зрозумів, що потрібна родзинка. Коли через вісім років кандидував на посаду сенатора, він уже знав, що робити. Суперник Лоуел Вейкер випереджав його на 34 пункти, але Ліберман був спокійним. Конвент, на якому його мали офіційно номінувати кандидатом, призначили на суботу. Йосиф Ліберман просто не прийшов на нього, а замість того, щоб виступати, прислав відеокасету. Це була бомба: іудей Ліберман не може працювати в суботу. Виборці вирішили, що Ліберман людина порядна та обов’язкова. Ця бомба підірвала перевагу республіканців. До речі, за останніми даними Геллап, 92% американців готові віддати свої голоси за кандидата-єврея.
Саме на вірі та моральності побудував свою подальшу політичну кар’єру сенатор Ліберман. Його улюбленими були теми виступів: боротьба за моральність американців та утвердження американських цінностей у всьому світі. 1996 року “консервативний демократ” запропонував на розгляд Сенату законопроект, який би вводив для всіх програм, ігор та фільмів віковий рейтинг. І це не єдине, завдяки чому демократ Джо Ліберман, фактор якого підняв рейтинг Ґора на 5 пунктів, може здатися республіканцем. 1991 року Джо був одним з десяти демократів, які разом з республіканцями підтримали президента Буша-старшого в операції “Буря в пустелі”.
Справжню славу демократ-консерватор отримав минулого року. Здається, тоді вся Америка стежила за спальнею президента Клінтона. Аби не втратити президентського крісла, спокусник Моніки (або спокушений Монікою) зізнався у всьому перед народом. Складалося враження, що американці не тільки вуаєристи, але й садомазохісти, які все хочуть почути від самої жертви. Після Клінтонової сповіді Ліберман готувався три тижні. То був пік його ораторського вміння: захисник цінностей від усієї Демократичної партії висварив хтивого президента. Правда, перед цим він зателефонував до давнього приятеля Білла і за все наперед вибачився. Але хід був справді вдалим – його цитували мас-медіа, а політологи одразу пророкували віце-президентство.
Ел Ґор, який “приївся” усім на телеекранах, був тільки тлом або в кращому випадку тінню Клінтона. Ліберман – далеко не тло для портрета Ґора, звичайно, він стане його тінню, але тільки через функції віце-президента. І, мабуть, одразу зречеться цих функцій, якщо Ґор спробує втнути щось таке, як Клінтон. Очевидно, Ґор зробив свій вибір за порадою Наомі Вулф, представниці войовничого фемінізму, участь якої у кампанії довго приховували, але, як виявили журналісти, їй від початку року Демпартія платить більше, ніж отримує віце-президент. Авторка монографій про потрібність вивчення мастурбації у школах нарадила Елові знайти протидію “клінтонівським плямам на білизні Моніки”. Республіканці ще взимку заявили, що Клінтон “повимазував” Ґора. Поява “рабина” Лібермана дала кандидату демократові “нове вбрання”, і, як заявив республіканець Арі Флейшер, що “Ґор вибрав людину, чиї позиції ближчі до губернатора Буша, ніж до нього самого”.
Консервативний республіканець
Річард Чейні народився у 1931 році у розпал великої депресії. У його політичній кар’єрі, подібно до кар’єри Лібермана (але на відміну від обох кандидатів у президенти) роль батька та сім’ї була незначною. В елітарний Єльський університет Річі потрапив самостійно, але вже на першому курсі його відрахували через неуспішність. Від армії майбутній міністр оборони ухилявся чотири рази (через університет, через вагітність дружини). Але доля усміхнулася йому. Випускник другорядного Вісконсінського університету познайомився з Доналдом Рамсфілдом, радником Річарда Ніксона, який згодом став президентом. У 1974-му через Вотергейт, Ніксон йде у відставку. Його наступник республіканець Джералд Форд довірив Рамсфілдові керувати президентською адміністрацією. З підвищенням Рамсфілда зростав і Чейні, який всюди був його заступником. 1975 року Рамсфілд став міністром оборони, а Чейні відповідно зайняв його крісло.
Іміджмейкери Республіканської партії змогли завуалювати юні роки Діка Чейні. В уяві пересічного американця його молоді роки асоціюються зі стареньким “Фольксвагеном”, який не захотів змінювати 34-річний керівник президентської адміністрації (за посадою йому належить лімузин).
1976-й став для Чейні переломним. Форд програв демократові Картеру і молодому республіканцеві довелося самому торувати шлях у політиці. Недавній урядовець зробив правильну ставку і досить легко переміг на виборах до Конгресу від провінційного штату Вайомінг. У Конгресі Чейні зайняв непримиренну консервативну позицію. Він виступав за тотальну заборону абортів, голосував проти вимоги звільнити Нельсона Манделу і виступав за дискримінацію сексуальних меншин. Щодо останнього, намагалася змінити його позицію донька Мері (лесбійка, яка відкрито живе зі своєю подругою), але безрезультатно.
1989 року вже досить відомий Чейні стає міністром оборони у президента Буша-старшого. Тоді він справді опинився на політичному Олімпі. Головні досягнення Чейні пов’язані з підготовкою війни у Перській затоці. На початку дев’яностих, коли Радянська імперія розпалася на друзки, США потребували великої військової перемоги.
Після перемоги Клінтона Чейні пішов з великої політики і зайнявся традиційним для республіканців бізнесом. Його Halliburton Company за кілька років перетворилася на провідного світового виробника обладнання для добування нафти. Деякі американці кажуть, що Чейні та Буша-молодшого поріднила саме нафта, з продажу якої найбільше живиться Велика Стара Партія (так називають Республіканську партію).
Хто з кандидатів у президенти обрав правильного заступника, покаже листопад. Але вже зараз соціологи підтвердили: Ліберман підвищив рейтинг Ґора. Консервативний демократ – хороший оратор, у той час як Ґор говорить сухо і нецікаво. А Чейні – справді найкраще, що вдалося знайти Бушу-молодшому. Він знається на зовнішній політиці, у той час як сам республіканський кандидат у президенти не відає, де розташоване Косово.
|
|
