Намет під ратушею зник
Учора нарешті завершилася акція протесту працівників заводу "Кінескоп", яка тривала понад рік
ВИТРИВАЛІСТЬ
Вікторія ПРИХІД
Закінчення. Початок – стор. 1
Щоденний раціон харчування, чи то пак меню наметників, складали страви з продуктів, привезених від родичів зі села: варена картопля, овочеві салати, млинці на кислому молоці тощо. Інколи порозкошувати дозволяли туристи, екскурсії яких проходили поблизу намету. Вони час від часу дарували приємні дрібнички: шоколадки, яблука, ковбасу, а інколи й гроші, які пікетувальники охоче приймали. Намет і “буржуйка”, до слова, теж подаровані добродіями, які забажали залишитись невідомими. Дровами для “буржуйки” теж час від часу допомагали добрі люди. А одного разу навіть “новий українець” привіз машину дров.
Іноземним туристам, які інколи знимкувалися біля намету, ніяк не збагнути, як можна так довго домагатися своїх прав. Один француз, наприклад, розповідав, що у його співвітчизників натхнення вистачило б, щонайбільше на тиждень, за який би піднялись уся громадськість, весь шоу-бізнесовий бомонд, зрозуміло, зчинили би такий галас, що “зам’яти” цю проблему було би просто неможливо. У нас же це перетворилося не на протест солідарно налаштованих людей, а на ввічливу і тиху підтримку як з боку громадськості, так і влади. Якщо холодну чемність перших ще якось можна було зрозуміти, то енергійне підтакування влади на кшталт обіцянок губернатора виділлити кожухи для пікетувальників виглядало принаймні дивно. Цікаво, такі жести чи заяви розцінювати як саркастичну насмішку чи натяк на безнадійність їхньої справи? Одначе аналітикою жестів займалися не ми, а пікетувальники, – нам залишалося тільки споглядати намет у центрі міста, який навіть уже інспекції благоустрою не муляв очі. Врешті, а інспектори вже махнули рукою на пікетників, бо штрафи, які наклали на кінескопівців за “наметову діяльність” біля пам’яток архітектури, будуть сплачені лише після того, як ВАТ “Кінескоп” розрахується з самими пікетниками. Принаймні так кажуть наметники.
А наразі, як бачимо, справа зрушила з місця. Цьогорічну зиму кінескопівці зустрінуть у вимріяних квартирах.
Довідка “Поступу”: 1989 р. між правлінням ВАТ”Кінескоп” і працівниками було укладено угоду, згідно з якою після 3-річної праці на
об’єктах соцкультпобуду працівники мали отримати квартири. Після закінчення цього терміну, себто 1992 р., ордери на нові помешкання вони так і не отримали. У 1994 р. подали позовну заяву спочатку у Франківський суд, де було винесено рішення зобов’язати адміністрацію виконати угоду: надати житло цим працівникам. Однак навіть тоді віз тяганини не рушив. Тому 1996 кінескопівці вдалися до першого голодування. Обіцянками їх вдалося зупинити.
Згодом, коли працівники “Кінескопу” усвідомили, що тупцюють на місці, було друге, третє, четверте голодування, поки в серпні 1999 року вони не сіли перед ратушею і не заявили, що не вступляться, поки не отримають квартир. Але тоді справу загальмувала податкова інспекція, яка взяла майно заводу-банкрута під заставу. І тільки цього року ДПІ погодилася на відчуження частини майна для виплати боргів, а відтак у кінескопівців з’явився реальний шанс отримати свій пай.
|
|
