МУМУ 2000
ОКЕАНОФОБІЯ
Загибель російської ядерної субмарини “Курск”, безумовно, належить до подій, які у високочолій компанії та під добру чарку заведено називати “знаковими” та “доленосними”. І справа тут не лише у кількості загиблих підводників, адже, наприклад, бійці чеченського Опору в деякі дні завдавали російським військам і відчутніших втрат. Військово-морські навчання, у ході яких сталася трагедія, згідно із задумом московської верхівки, покликані були ознаменувати собою початок “відродження Росії як великої морської держави”. А це не мислиться без нав’язливої демонстрації ракетно-ядерних пазурів та ікол. Бо ж інших атрибутів державної величі – таких, наприклад, як готовність і здатність захистити своїх громадян у біді – Кремлеві традиційно бракує.
Що й було блискуче продемонстровано
В. Путіним, який протягом кількох днів на березі теплого моря, подібно до тургєнєвського Герасима, зберігав мовчання, тоді як його напризволяще кинуті підлеглі гинули під стометровою товщею води у морі холодному. Подібно самі розумієте до кого. Ну, але такі вже традиції, “особенности национального человеколюбия” – і нічого тут не вдієш.
Події у Баренцовому морі “і навколо” самі по собі вже стали фактором, що формує традицію. Чого варті у цьому плані хоча б анекдоти на кшталт “Згідно з висновками урядової комісії, пожежа на Останкінській телевежі могла бути спричинена зіткненням з іноземною телевежею, гадано американською або іншої країни – учасниці НАТО” чи “На третій день пожежі на Останкінській телевежі президент Путін згодився прийняти допомогу норвезьких водолазів”.
У публікаціях російськомовних ЗМІ – “Факти”, “Комсомольская правда в Украине” – частенько проскакує доволі дивна нотка. То один з моряків не міг здійснити своєї мрії в Україні, то інший перейшов на Північний флот з Чорноморського, аби уникнути “неразберихи, связанной с разделом флота”, то третій виявився непотрібним в українських умовах і подався до Росії... Проскочила була десь на марґінесі навіть версія, що причиною трагедії стала ракета, випущена з українського Ту-22, пара яких брала участь у навчаннях. Ми, здається, займаємо в параноїдальних кошмарах російської масової міфології місце десь поряд із лютими чеченцями і зловмисними жидомасонами. Цікаво.
За словами віце-прем’єра РФ Валентини Матвієнко, яка зустрічалася у Відяєві з родичами загиблих, цих людей більше за суми компенсацій турбують питання створення Росією могутнього флоту й забезпечення на його кораблях усіх необхідних умов. І спадає на думку: а от наші в подібній ситуації кляли б Україну. Не всі, але й таких би не бракувало. І російська преса верещала б від зловтіхи: ага, хохли, корабля втопили! З жартами на рівні: “Ето вам нє сало с галушкамі жрать”.
Інформаційна політика Росії вже зараз зазнає суттєвих змін. Вибух у московському підземному переході, аварія у Баренцовому морі, пожежа на телевежі в Останкіно витіснили з ефіру та газетних шпальт тему чеченської війни. Здавалося, це явище тимчасове й скороминуще. Однак минуло вже досить часу, пройшов день незалежності Ічкерії – 6 вересня – а чеченська тема в центр уваги не повернулася. Очевидно, що це результат продуманих і цілеспрямованих дій в інформаційній сфері. Враховуючи ж перерозподіл сил навколо ОРТ та “МедиаМОСТ”, наслідком якого практично однозначно буде посилення ролі пропрезидентських чинників, можемо очікувати дальшого сповзання Росії до звичної моделі закритого суспільства.
Між тим привертають увагу деякі деталі контексту, створеного загибеллю “Курска”.
Підводного човна спустили на воду 1994 року. Дуже, слід зазначити, недешеве задоволення. А рятувальна служба Північного флоту була ліквідована за браком коштів наступного, 1995 року. Які ще потрібні докази того, що 118 людських життів просто згодували молохові російського військово-промислового комплексу? Вже тоді, в середині дев’яностих.
А зараз дехто вимагає нових жертв. Лідер думської фракції “Отечество – вся Россия” Євгеній Прімаков заявив, що фракція виступатиме проти будь-якого бюджету, якщо він не передбачатиме виділення трьох відсотків ВНП на військові потреби. В майбутньому ж – і то вже наступного року! – ця цифра має бути збільшена. Безумовно, ця позиція знайде підтримку в середовищі російських парламентаріїв.
Герасим мріє про собаку Баскервілів...
Олег НЕВЕЛЮК
|
|
