Сенсації й інтриги VII Форуму книговидавців України
ПРОЕКТИ
Вікторія САДОВА
Перший день Форуму настільки зворохобив місто, що одразу стало зрозуміло: це свято ніколи не втратить для Львова ані сенсаційності, ані актуальності, незважаючи на те, скільки разів поспіль воно тут відбуватиметься. Громадська ініціатива, оформлена Олександрою Коваль ув одну із найшанованіших львів’янами акцій (бо чим ми ще можемо пишатися перед світом, як не книжковим ярмарком, музичним фестивалем “Контрасти”, журналом “Ї”, театральним фестивалем “Золотий лев” та газетою “Поступ”?), якій злі язики передрікали торік стати останньою на наших теренах, цього разу примусила забути песимістичні прогнози.
Враження від учорашнього дня були такі, немовби від кадрів кіно про молодіжну революцію у Парижі 1968 року! Таке вирування пристрастей, такі натовпи охочих потрапити до Палацу мистецтв на книжкову виставку годі було передбачити! Найбільший ажіотаж розгорівся по обіді, коли студентство львівських вузів буквально взяло в облогу всі підходи до місця проведення Форуму.
Організаторам довелося виставляти додаткові кордони охорони, які стримували чисельний натовп і скеровули потік глядачів. Небувалий наплив відвідувачів перекреслив попередній задум відвести перший день роботи ярмарки для суто ділових контактів між професійно зацікавленими учасниками Форуму. На питання, що незримо витало в повітрі: “Чи бути надалі у Львові Форуму книоговидавців?” – мешканці міста проголосували “за” своєю з’явою на вулиці Коперника. І одразу стало видно, яким насправді невеликим є наш світлий Палац мистецтв. Для такого свята книги вже потрібно приміщення набагато більших масштабів. Від учорашнього ранку Львів буквально на очах доростав до рівня інтелектуального європейського міста, духовної столиці, коли хочете. І на тлі цього ажіотажного зацікавлення львів’ян сучасною українською літературою якось абсолютно непереконливо виглядали міркування про те, а чи не варто зосереджувати такі акції у Києві.
Зрештою, йдеться навіть не про приватні думки, а про директиви з центру, які однозначно натякають на те, що столиця в нас одна, і двом не бувати.
Продовження – стор. 8
|
|
