Чверть населення світу - убогі
Ляна ПОЛЯНСЬКА
Світовий банк реконструкції та розвитку опублікував чергову щорічну доповідь “Індикатори світового розвитку – 2000”, яка є своєрідним “статистичним портретом” населення та держав світу. Як свідчить документ, у 1999 році шоста частина населення Землі, яка мешкає переважно у Північній Америці, Західній Європі і Японії, отримала приблизно 80% світових прибутків, або в середньому по 70 доларів на день. У той же час 57% населення планети, що проживає у 63 найбідніших країнах, отримало лише 6% світового прибутку, або в середньому менше 2 доларів на день.
Прогрес у справі боротьби з бідністю не був однаковий у різних регіонах світу. У Південно-Східній Азії спостерігалося скорочення бідного населення, передусім завдяки економічному прогресу в Китаї. Однак майже у всіх інших регіонах убогість лише росла: в Південній Азії кількість бідних збільшилося з 495 млн. чоловік до 522 млн., а в Африці – з 243 до 291 мільйона.
Всього у світі приблизно 1,2 млрд. людей ледве перебиваються з дня на день, маючи прибуток менше одного долара на день, причому ця цифра залишається стабільною протягом періоду з 1987 по 1999 роки. Правда, експерти знайшли привід і для оптимізму: оскільки населення світу збільшилося майже на мільярд, то за пропорцією населення, яке мешкає в убогості, скоротилося з 28% до 24%.
У 1998 році дві країни з найбільшим населенням добилися найбільшого зростання ВВП на душу населення: Китай – 6,4% та Індія – 4,3%. Приблизно такий же приріст ВВП ці країни мали і торік. Найбільше ж зростання ВВП було зафіксоване в Екваторіальній Гвінеї – понад 31% – яке забезпечив нафтовидобуток.
У Південній Азії приріст ВВП становив 3,7%. Деякий спад відбувся у європейських країнах з перехідною економікою, державах Центральної Азії, Центральної Африки. Латинська Америка, Середній Схід і Північна Африка зафіксували скромне зростання.
Автори доповіді вважають, що глобалізація не тільки створює нові можливості для найбіднішого населення планети, але й несе нові ризики, які можуть поглибити провалля між заможними і незаможними. Так, країни, що розвиваються, які відкрили свої ринки для телекомунікаційний послуг, отримали серйозні дивіденди. Але паралельно з цим визначився “цифровий вододіл” не тільки між багатими країнами і бідними, але і всередині країн, що розвиваються.
|
|
