Реконструкція "Бобура" завершена
“Оновлений Бобур” XXI століття відкрив нові виставкові зали для відвідувачів. Ремонт Культурного центру ім. Ж. Помпіду тривав 27 місяців. Через двадцять три роки після відкриття одна з найбільш відвідуваних пам’яток Парижа переживає другу молодість.
Національний центр культури і мистецтва ім. Ж. Помпіду розташований у центрі стародавнього кварталу Бобур. Ідея його створення належить президентові Франції Жоржеві Помпіду, який мріяв про відкриття в Парижі центру, який був би “одночасно музеєм і вогнищем культури, в якому образотворчі мистецтва сусідили б із музикою, кіно, книгами”. Центр – жертва власного успіху: він щодня приймає 25 тис. відвідувачів (замість запланованих 5 тис.). На початку цей символ “культури для всіх” викликав озлоблені суперечки, його називали “нафтопереробним заводом” (через трубопроводи, виведені назовні), “мастодонтом” і “теплоходом”. У жовтні 1997 року “Бобур” були змушені закрити на капітальний ремонт.
Результат перевершив усі сподівання. Вісімдесят тисяч відвідувачів, які пришли безкоштовно помилуватися оновленим Центром, були приголомшені. Усього було відремонтовано
70 тис. кв. метрів на восьми поверхах. Відреставровані також бібліотека, три галереї для тимчасових експозицій, чотири зали для вистав. Загальна вартість робіт – 873 млн. франків, з них 40 млн. франків виділили спонсори і меценати.
Центр ім. Ж. Помпіду споруджений за проектом італійця Ренцо П’яно й англійця Річарда Роджерса. Виставка, підготовлена до відкриття Центру, розповідає про участь П’яно в реконструкції свого “чада”. Зокрема, він переобладнав тераси на шостому поверсі, встановивши на них монументальні скульптури Міро, Анрі Лоренса й Кальдера, а також басейни з водою, в яких відбивається небо Парижа.
Маленька революція: відтепер треба платити за вхід на останній поверх центру, звідкіля відкривається чудовий краєвид Парижа. Щоб потрапити на знамениту “гусеницю” (ескалатор, виведений назовні, який піднімається на дах будинку), треба купити вхідний квиток у музей (30 франків). Директор Центру, Жан-Жак Аягон так пояснює це рішення: “Близько 1,5 млн. чоловік із 8 млн. щорічних відвідувачів Культурного центру приходили в нього тільки для того, щоб піднятися на останній поверх, не беручи ніякої участі в культурній програмі, перетворюючи таким чином Центр у машину для огляду Парижа”.
Більше всіх виграв від перебудови Національний музей сучасного мистецтва, що займає цілих два поверхи. Бібліотека Центру відтепер має у своєму розпорядженні окремий вхід. На превелику радість шанувальників мистецтва, музей збільшив свою площу на 4500 кв. м (1400 творів мистецтва на площі 14 500 кв. м). Тепер це – найбільший музей сучасного мистецтва у світі. За останні роки колекція музею (44 тис. експонатів) значно поповнилася за рахунок вдалих придбань і подарунків. Основні його конкуренти – Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку і галерея “Тейт” у Лондоні – теж розширюються. Tate Gallery відкрила в будинку електростанції нову галерею – Тate Modern.
Вхід у музей було перероблено. Над його проектом працювали директор музею Вернер Спейс і архітектор Жан-Франсуа Боден. Потрапити в музей відтепер можна через п’ятий поверх, де розташовані колекції сучасного мистецтва. Звідси відчиняється вхід на шостий, де подані так звані “історичні” колекції (1900-1960). Тут відображено всі види мистецтва – живопис, скульптура, графіка, архітектура, фотографія, дизайн, кіно, відео, інсталяції. У виставкових залах часом відбуваються несподівані зустрічі: Пікассо сусідить із митником Анрі Руссо, Браком, Матіссом і Міро, Франсіс Бекон – поруч із Джакометті, Міро – з Поллоком. Річ у тім, що експозиції побудовані за незвичним принципом: не за персоналіями чи епохами, а за стилістичними ознаками. Значне місце в експозиції музею належить сюрреалізму (вісім залів).
В одному з залів відтворена “стіна” робочого кабінету Андре Бретона. Двісті п’ятдесят предметів були взяті для цієї реконструкції з майстерні письменника. Уперше виставлені на огляд публіки африканські маски – по сусідству з роботами фовістів і кубістів, на творчість яких найсильніший вплив мало саме африканське мистецтво. Розташування полотен сучасних художників повинно змінюватися щороку, а кожні 18 місяців – “історична” частина колекції. До відкриття Центру в двох нових галереях сьомого поверху підготовлена виставка дев’ятьох молодих художників під приємною назвою “Святковий день”, а на четвертому поверсі – виставка “Час уперед”.
К. С.
|
|
