Перший дзвінок міленіуму
ЗАБАВА
Гриць СОЙФЕР
У День Знань – 1 вересня – на площі Митній було тісно, на один квадратний метр простору тут припадало по кілька молодих і енергійних тіл. Так просто трапилось, що саме цього дня і саме за цими координатами відбувався “Перший дзвінок міленіуму” – концерт, організований радіо Ініціатива “Нова хвиля” за підтримки кафе “Кастелярі”.
“Перший дзвінок міленіуму” – вже друга забава від Ініціативи (першою була “Великдень на Митній”). І хоча її назва викликає певні філософські думки, саме дійство насправді до філософії було далеке. Просто було багато хорошої музики від “Мертвого півня”, “Королівських зайців”, “Джека О’Лентерна”, Юлії Кадар, під яку публіка вдячно “тащилась”.
Доволі пристойно дебютувала на концерті ще зовсім новенька львівська група “Сьомий звук”. Як розповів її учасник Володя Урбан, створилася вона десь півроку тому і своєрідним фарватером для своєї творчості обрала джаз-рок. У цьому стилі на концерті група видала обробку гуцульських тем. Публіці начебто сподобалось. А ось що кажуть про “Сьомий звук” захоплені зненацька музиканти. Леся ГЕРАСИМЧУК (“Королівські зайці”): “Їх вперше бачу у Львові. До джазу я ставлюся спокійно. Я б не сказала, що вони дуже погано грають, не скажу, що дуже добре. Але для першого разу це просто дуже добре”. Роман ЧАЙКА (“Мертвий півень”): “Сьомий звук” – це взагалі ляля, я хлопцям казав. Шкода, що такої музики не видно, не чути. За ними плаче клуб – нормальний клуб, в який піпл би приходив і слухав якісне виконання джаз-року і ф’южину. Це нормальні музиканти, яким світить велике майбутнє”.
Та не лише музика була на “Першому дзвінку...”. Ті, хто прийшов того дня на Митну, мали змогу побачити, як швидко можуть їсти журналісти. У конкурсі поїдання чебуреків, тут-таки перейменованому на акцію вільних журналістів “Чебурек свободи”, взяли участь представники газет “Поступ”, “Експрес”, “Молода Галичина”, телекомпанії “Міст”, радіо Ініціатива “Нова хвиля”, агенції “Луна-інформ” та ін. Завдання конкурсу полягало у тому, щоб з’їсти за три хвилини якнайбільше чебуреків із великої тарелі на столі, що стояв перед сценою. Уже через хвилину сорок секунд з початку “великого жертя” вималювався перший переможець – Андрій Зелений з Ініціативи, у руках якого опинився третій чебурек. Через півхвилини його наздогнав Олег Огородник, фотокореспондент “Експресу”, а ще трохи згодом – Макс Палкін (“Міст”). Зрозуміло, що всі троє просто виявились найголоднішими з-поміж журналістів, а тому, з’ївши по три чебуреки кожен, й стали переможцями конкурсу. Запити свою перемогу вони змогли доречним призом – пивом.
Доки тривав концерт, я надокучав музикантам запитанням про те, як і чим їм пригадується їхнє шкільне 1 вересня. Почуті відповіді здались мені подібними. Дмитро (“Джек О’Лентерн”): “Перше вересня – це завжди було якесь свято. Власне тим, що цього дня всі, кого не бачив три місяці, збиралися, і то був такий балдьож. А ще якщо якась акція проходила, то тим більше. Ми йшли всі разом, бавилися, і то було супер”. Леся ГЕРАСИМЧУК: “Для мене, чесно скажу, перше вересня асоціювалося з тим, що я йду за день перед тим у своєму районі красти квіти. Перелажу через паркан, за мною женуться собаки. Було таке.
Якоїсь радості, напевне, у мене не було. Виникають асоціації з підвищенням адреналіну в крові за два дні і просто з тим, що знову початок науки. Мені було нецікаво йти на перше вересня”. Роман ЧАЙКА: “В ті роки, коли я ще вчився в школі, перше вересня – це завжди була обов’язкова рутина – лінійка з дирекцією школи, обов’язковий лєнінський урок або урок миру. Так що це завжди був ідіотизм, але це завжди була й радість, тому що зустрічався з друзями. Звичайно, цього дня тікали в старших класах десь на пиво, а в молодших просто говорили про літо. Тобто то, в принципі, такі дурнуваті спогади, нічого кльового в тому нема”.
Забава на Митній завершилась по дев’ятій p.m. І Львів знову став таким же нудним, як був.
|
|
