Міськрада "погодилася на Польщу"
Та чи зрозуміють цей компроміс українські та польські патріоти
ПОДРОБИЦІ
Іван ГОР
Початок учорашнього засідання Львівської міської ради кілька разів переносився. Врешті депутати розпочали свою роботу на дві години пізніше від призначеного міським головою терміну. А до цього часу велися консультації керівництва ради, голів фракцій та постійних комісій з представниками політичних партій і гостями, що приїхали лобіювати потрібні для Києва рішення. Серед них були віце-прем’єр Микола Жулинський, голови державних комітетів будівництва – Володимир Гусаков, інформаційної політики – Іван Драч, не кажу вже про заступників міністрів, посла Дмитра Павличка та голову Львівської обласної ради і облдержадміністрації Степана Сенчука. Крім того, під вікнами ратуші відбувся невеликий мітинг під прапорами УРП та УНА-УНСО, які намагалися переконати депутатів “не продаватись полякам”.
Однак найпереконливішим аргументом для більшості виявилося звернення Віктора Ющенка та розуміння того, що цвинтарне питання треба врешті-решт закривати. Бо чим довше воно буде тягнутися, тим більше всього поляки зможуть спорудити на Личакові, ставлячи львів’ян перед доконаними фактами, а київські урядовці – “задля державних” інтересів – завжди санкціонують їм усе, чого їхня душа забажає.
Тож одним із найважливіших пунктів ухвали “Про завершення впорядкування польських військових поховань 1918-1919 років на території музею “Личаківський цвинтар у м. Львові” було визначення терміну цього завершення – 1 жовтня 2000 року. Депутати мають надію, що коли президенти Л. Кучма та А. Кваснєвський переріжуть стрічку під час церемонії відкриття, а польські будівельники нарешті заберуться з цвинтаря, можна буде поставити крапку чи посадити “квітку”. Аргументів Степана Сенчука перенести цей термін до кінця року рада не сприйняла. Хоча ніхто не заперечував міркувань намісника про те, що коли в Росії треба вирішити якісь стратегічні питання, відразу ж виникає польсько-українське напруження у Львові.
Тому більшість депутатів погодилися з пропозиціями намісника та столичних урядовців розмістити у центральній частині польських поховань плиту з написом “Невідомим польським воїнам, полеглим за Польщу в 1918-1920рр.” Хоча спочатку більшість схилялася до того ж тексту, але без слів “за Польщу”. Представники львівських національно-патріотичних організацій висловлювали своє несприйняття такої поступки. Та й поляки теж не будуть у захваті від затвердженого тексту, бо хотіли бачити там написані слова: “... полеглим за незалежність Польської Річпосполитої”.
Щодо решти пунктів ухвали, то міськрада погодилася: виконати на існуючих пілонах написи назв місць загибелі похованих українською та польською мовами; завершити реконструкцію катакомб з монтажем скульптур крилатих голів, фігурами ангелів, огородженням у вигляді балюстрад, сходами; встановити хрести на місці колишніх пам’ятників американським льотчикам та французьким піхотинцям. А ще депутати прийняли звернення до президентів України та Польщі, щоби звернути їх увагу на проблеми, що стосуються гідного вшанування пам’яті учасників українських визвольних змагань на території Польщі.
|
|
