Свобода слова на вагу судових позовів
Львівські журналісти вимагають обмежити верхню межу штрафів у справах про моральне відшкодування збитків і збираються вручити народним депутатам... гарбузи
ПОХІД СВОБОДИ
Дмитро ЯЦЕНКО
Учора практично всі найвпливовіші засоби масової інформації Львова розпочали акцію вільних журналістів “Похід Свободи”, спрямовану на захист свободи слова в Україні. Не секрет, що нині будь-яку газету, радіо чи телепрограму можна знищити в судовому порядку: варто лише подати позов про відшкодування моральних збитків на астрономічну суму – і залежні від влади суди доведуть справу до перемоги позивача, спричинивши закриття непокірного засобу масової інформації.
Нагадаємо, що нинішній “Похід Свободи” є вже другою акцією львівських журналістів, організованою на захист ЗМІ (перша – “Хвиля Свободи” на барикадах – була організована у Львові та Києві навесні цього року). На жаль, український парламент залишився глухим до справедливих вимог журналістів, а пропозиції про внесення відповідних змін до законодавства про ЗМІ не отримали потрібної кількості голосів народних депутатів. Відтак свободу слова на імпровізованих барикадах так і не вдалося відстояти, але Львів не здається.
Акція розпочалася у понеділок на площі перед Львівським національним університетом імені Івана Франка біля пам’ятника Каменяреві, а сьогодні продовжиться на Європейській площі у столиці. “Похід Свободи” не є банальним пікетуванням: журналісти в досить оригінальний спосіб вирішили висміяти нерішучість парламентаріїв в очах громадськості, а автором композиції став відомий львівський художник Володимир Кауфман. Перед пам’ятником Іванові Франку був зроблений своєрідний килим із газет, на якому стояв справжній віз – символ невирішеності проблем української журналістики, а коло нього – коваль, готовий підкувати коней для возу. Обабіч було розклеєно гасла “Немає змін – нема свободи!”, “Свобода слова: а віз і нині там...”, “Пам’ятайте, депутати, журналістів не зламати”, а також розвішано різнокольорові кульки з вимогами до законодавців. На постаменті Каменяра стояла жива статуя богині справедливості Феміди із зав’язаними очима, мечем і терезами, на яких чаша з судовими позовами переважала свободу слова. “Родзинкою” (власне, дуже великими “родзинками”) акції стали іменні гарбузи з написаними на них назвами усіх парламентських фракцій та груп.
Та яка ж акція без пісні? Тому й розпочали “Похід Свободи” учасники вокальної формації “Піккардійська терція”, а потім до присутніх (крім журналістів, на площі зібрався чималий натовп львів’ян та студентів ЛНУ) звернулися головний редактор газети “Високий замок” Степан Курпіль та директор радіо “Люкс FM” Роман Андрейко, які оголосили вимоги і наміри львівських ЗМІ. Зокрема, журналісти-учасники акції “Похід Свободи” вимагають внести до порядку денного осінньої сесії Верховної Ради законопроект про обмеження компенсацій у справах проти ЗМІ про захист честі та гідності, а також визначити точну дату розгляду документа. При цьому депутатам пропонується встановити верхню межу моральних компенсацій по справах проти ЗМІ у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів (зараз це 2550 гривень), а потім розпочати роботу над Інформаційним Кодексом України, який би в майбутньому унеможливив втручання влади, судів та контролюючих установ у справи ЗМІ.
Після цього – під пісню “піккардійців” “Сяду у поїзд” – журналісти завантажили воза депутатськими гарбузами і зрушили його з місця. Аналогічне дійство має відбутися сьогодні у Києві, а прес-центр акції вільних журналістів збирається надіслати вимоги львівських ЗМІ журналістам інших областей країни.
Тепер справа – за владою, яка має зрозуміти, що говорити про побудову демократичної держави замало: треба її творити. На Заході демократія ґрунтується на сильних і незалежних від влади засобах масової інформації, натомість в Україні найпотужніші опозиційні ЗМІ вже практично знищені, відтак у Києві та більшості великих міст громадяни отримують інформацію переважно із залежних та кишенькових видань, радіо та телебачення. Львів і сьогодні залишається винятком: якщо в політичному плані наше місто все менше нагадує колишній П’ємонт, то львівська журналістика за своєю незалежністю та принциповістю виграє навіть у порівнянні з київськими ЗМІ. Львівські журналісти вже вдруге цього року намагаються змусити Верховну Раду захистити свободу слова, і якщо парламент знову проігнорує ці вимоги, учасники акції залишають за собою право почати багатоденний похід журналістів на підводах до Києва та вдатися до більш радикальних методів боротьби за свободу слова. Адже, обмежуючи права журналістів, влада обмежує право своїх громадян знати правду.
Продовження теми – стор. 5
|
|
