"Мертвий" метр і манкурти футболісти
Наплювали в душу українським футбольним уболівальникам
ДНО
Остап АНДРЕЙЧУК
Відбірковий турнір Чемпіонату світу 2002 року. П’ята група.
Україна – Польща – 1:3 (1:2).
Київ. НСК “Олімпійський”. 50000 глядачів. Суддя – Хосе Гарсія Аранта (Іспанія).
Україна: Кернозенко – Лужний, Головко, Ващук, Дмитрулін – Тимощук (Зубов), Гусін, Попов (Косовський) – Воробей (Яшкін), Шевченко, Ребров.
Голи: 0:1 Олісадебе, 2', 1:1 Шевченко, 12', 1:2 Олісадебе, 32', 1:3 Калюжний, 57'.
Що ж, ФФУ та Лобановський домоглися свого – перший матч відбіркового циклу першості світу проходив у Києві. Не хотіли Львова – маєте. Наші футбольні функціонери дістали дзвінкого ляпаса. 2 вересня в Києві з волі небес пустився сильний дощ і не припинявся весь день. А, як відомо, в мокру погоду збірна України просто безпорадна. У Львові тим часом було сухо, і газон на стадіоні “Україна” був у чудовому стані. Та шкодувати вже пізно. Чого хотіли в Києві, те і мають.
Доводиться перейти до огляду звітного матчу, про який, зрештою, щось писати не піднімається рука. Бракує нормативної лексики. Як же так могло статися?! Збірна Польщі провела цього року 6 товариських матчів і, не вигравши жодного з них, забила тільки 2 голи. Причому грали поляки, приміром, зі збірними Фінляндії та Румунії, які. погодьтеся, не є грандами світового футболу. І ще. Майже всі товариські матчі команда Єжи Енгеля провела на виїзді. І це, як з’ясувалося, було мудрим рішенням тренерського штабу команди та Польської федерації футболу, адже перший матч полякам треба було грати саме в гостях. А ми? Ге! Таж відомо: ми – непереможні! Для чого нам проводити товариські матчі? Поляки? Хто такі? Ми їх просто розтрощимо! У нас є Шевченко, Ребров. А у них? Якийсь натуралізований чорний поляк?.. Ми от походимо навесні пішки по полю в Болгарії, а потім трішки полякаємо на “Вемблі” Англію. А в серпні проведемо суперсерйозну товариську зустріч “Динамо” – “Шахтар”... От вам і результат.
Виявляється, у нас немає збірної. Навіть при Сабо такого не було. То що, може, Йожеф Йожефович кращий за Валерія Васильовича – хваленого метра з метрів? Чому поставили у ворота Кернозенка? При всій повазі до цього голкіпера з контактними лінзами в очах, він не може захищати кольори національної збірної. Чому не викликали на збір Вірта, Ковтуна, Стронцицького? Чим вони гірші за Кернозенка? Хіба тим, що не грають у “Динамо”. А вихід Дмитруліна, Тимощука у стартовому складі? Інакше, як безглуздям, це не назвеш. У нас же є Несмачний, Зубов. А навіщо було смикати з Німеччини Скрипника? Щоби перед матчем протестувати високочолого лівого захисника “Вердера” й відпустити назад?
Та нічого вже не вдієш. Дмитрулін і Тимощук вийшли на поле. І почалося! Гра захисників нашої команди нагадувала відверту клоунаду. Що сталося з Ващуком і Головком? Може, про це розкажуть уболівальники в Тернополі, де минулого тижня “напіврозібрана” тернопільська “Нива” спромоглася забити “Динамо” три голи, причому всі – з центральної зони? А згадаймо гру “Карпати” – “Динамо” у Львові...
На “Олімпійському” все почалось уже на 2-й хвилині, коли “відзначився” Попов, який по-дитячому не влучив ногою по м’ячу. І ось він – перший гол. Його автором став натуралізований поляк Олісадебе, а Кернозенко, як завжди, не наважився зіграти на виході. Згодом усе нібито виправилося: Шевченко у своєму стилі забив черговий супергол. Але це був перший і останній момент у матчі, який дав привід українським уболівальникам скрикнути від радості.
А потім була вистава. Незрозумілі балетні помахи руками Кернозенка, коли він двічі не зміг ні впіймати м’яча, ні по-людськи його відбити. Не менш дивовижні рухи ногами українських захисників, котрі вправно дозволили м’ячу потрапити до забутого майже на лінії українських воріт того ж таки “чорного шляхтича”. Закономірний наслідок – другий гол натуралізованого поляка. Так, того вечора ми були неймовірно щедрі й дали би забити кожному бажаючому у складі збірної Польщі. При рахунку 1:2 були два чудові моменти у Попова та Зубова. Власне, як після потужного удару останнього захисник польської збірної примудрився вибити м’яч із порожніх воріт, залишиться вічною таємницею, мабуть, і для нього самого. А потім був черговий провал і гол Калюжного. Цей гравець міг також відзначитися “дублем”, але великодушно не реалізував пенальті, призначений за порушення правил Дмитруліним і Головком проти польського негра.
Це все, на що ми спромоглися. Цього вечора на “Олімпійському” ми не побачили ні гри, ні команди, яка була би здатна виконувати хоч якісь завдання. У цьому контексті програма “Наша мета – 2002” виглядає божевільною (щоби не сказати ідіотською). Так, звичайно, ми вміємо “клепати” різні програми. Їх охоче підтримуватиме і наш Президент. Але кому це потрібно? Ми всі хочемо результату від національної збірної, а що дістаємо? Лише розчарування і біль у серці. Ви розумієте, що для нас, галичан, поразка української команди від поляків рівноцінна поразці від команди Росії. Невже ми навіть у футболі не можемо бути сильнішими? Загалом, після таких провалів тренери замислюються над питанням, чи можуть вони надалі очолювати національну збірну. Як буде з Валерієм Лобановським, відомо: жодного “кривого” слова йому ніхто не скаже. Як і не буде закидів на адресу гравців національної збірної у відсутності (за винятком хіба що Лужного та, можливо, Гусіна) навіть натяків на патріотичні почуття. Футболісти “Динамо” і “Шахтаря” (а тепер іще й “Мілана” і “Тотенхема”) можуть “гризти землю” в матчах за свої клуби (читай: за “грубі” гроші), а на збірну рідної (?) країни їм просто начхати. Ще б пак, тут за перемогу багато не дістанеш, краще поберегти ноги для “дорожчих” матчів. Що говорити, коли Попов (прекрасне українське прізвище!) дозволив собі під час виконання перед матчем українського гімну відверто підсміюватися! Українській збірній, як і будь-якій іншій, потрібен насамперед тренер-патріот, котрий би відповідно налаштовував гравців на матч, а не тицяв би під ніс “невігласам-журналістам” таблиці “тактико-технічних дій” футболістів, заявляючи, що це – еталон.
Що далі? Попереду два виїзди: 7 жовтня до Єревана, а 11 – в Осло. Вони дадуть відповідь на питання, чи вміємо ми робити висновки з провалів, і чи взагалі ми чогось варті у футболі. Наразі цим гравцям українська збірна непотрібна. Вони лише відбувають номер на футбольному полі, як робили це в матчі з поляками Ребров, Попов, Тимощук, Головко, Дмитрулін, Ващук. Хлопці, якщо ви не бажаєте грати за збірну, то так і скажіть. Знайдеться багато нехай і менш кваліфікованих футболістів, а проте готових у матчі за національну команду “орати” поле задля перемоги.
Білорусь – Уельс – 2:1 (Хацкевич, 39', Бялькевич, 56' – Беламі, 66'). “Сябри” під керівництвом нового наставника Едуарда Малофеєва здобули перемогу вже в першому офіційному, здолавши з допомогою гравців київського “Динамо” Хацкевича та Бялькевича доволі непросту команду Уельсу.
Норвегія – Вірменія – 0:0. Ще одна несподіванка. “Вікінгам” не вистачило 90 хвилин, аби спромогтися бодай на один гол. Ця нічия – великий успіх вірменського футболу й одна з найбільших сенсацій першого відбіркового туру.
Група 1 Фарерські острови – Словенія – 2:2 (Ерге, 87', Хансен, 90' – Удович, 25', Остерц, 85'). Швейцарія – Росія – 0:1 (Бесчастних, 75'). Люксембург – Югославія – 0:2 (Мілошевич, 4', Йоканович, 26').
Група 2. Естонія – Португалія – 1:3 (Опер, 84' – Руй Кошта, 14', Фігу, 49', Жоао Пінту, 57'). Голландія – Ірландія – 2:2 (Талан, 71', ван Бронкхорст, 84' – Робі Кін, 21', Макартні, 65'). Андорра – Кіпр – 2:3 (Гонсалес, 45', Ліма, 52' – Константинос, 25', з пенальті, 90', Агатиклеос, 77').
Група 3. Болгарія – Чехія – 0:1 (Поборський, 73', з пенальті). Ісландія – Данія – 1:2 (Сверисон, 12' – Томасон, 26', Вісгард, 49'). Північна Ірландія – Мальта – 1:0 (Грей, 70').
Група 4. Азербайджан – Швеція – 0:1 (Свенсон, 10'). Туреччина – Молдова – 2:0 (Бурук, 45', Белозоглу, 70'). Словаччина – Македонія – 2:0 (Лазаревський, 3', автогол, Демо, 74').
Група 6. Латвія – Шотландія – 0:1 (Маккан, 89'). Бельгія – Хорватія – 0:0.
Група 7. Боснія – Іспанія – 1:2 (Балич, 41' – Херард, 39', Ечеберія, 72'). Ізраїль – Ліхтенштейн 2:0 (Мізрахі, 1', Балілі, 79').
Група 8. Румунія – Литва 1:0 (Ганя, 89). Угорщина – Італія – 2:2 (Хорват, 29, 78 – Ф.Індзагі 26, 35).
Група 9. Німеччина – Греція – 2:0 (Дайслер, 17, Озунідис, 70, автогол). Фінляндія – Албанія – 2:1 (Літманен, 45, Ріїхілахті, 67 – Мураті, 63).
|
|
