Молодь шукає Бога, але Бога живого
Чим може допомогти в цьому Церква?
ПАРАФІЯ
Оксана БЕРЕЗЯК
Українська церква завжди була оплотом віри в кращу будучність народу, підтримувала надію на це у багатьох поколінь українців. Будова церкви будувала спільноту. Багато церков зараз у риштованнях. Громади намагаються надолужити втрачене в роки комуністичного режиму і збудувати храми там, де вони потрібні.
Один з таких храмів споруджують у Львові на вулиці Олени Кульчицької серед безликих багатоповерхових будинків, збудованих за типовими проектами. Греко-католицька церква Всіх Святих Українського Народу названа так на честь тих сотень тисяч людей, імен котрих ми не знаємо, але які прийняли муки, обороняючи рідну віру. Хоча храм ще недобудований, парафія функціонує вже кілька років у тимчасовому приміщенні. І ось уже третій рік парафія церкви, запрошуючи до себе на храмовий празник, який відзначають 16 липня, гостей з будинку для престарілих, влаштовує їм справжнє свято.
Активну участь у цьому бере молодь парафії, а зокрема, Марійська дружина, що діє при церкві Всіх Святих Українського Народу вже п’ять років. Нині дружина налічує близько 50-ти членів. Це дівчата різного віку. Старші опікуються меншими, навчають їх, допомагають інтегруватися в громаду. Марійською дружиною при цій церкві керує сестра Мирослава. Кожного тижня в п’ятницю дівчата з сестрою Мирославою збираються і обговорюють теми, які їх найбільше хвилюють і цікавлять. Старшим говорять про покликання, про смерть, про Діву Марію, молодшим розповідають про причастя, Службу Божу, заповіді Божі. Члени дружини беруть активну участь і в громадському житті. Сестра допомагає їм складати концертні програми, сценарії. І на свята дівчата їдуть у будинок престарілих, виступають перед цими людьми, частують солодощами. А щосуботи вони відвідують дітей з 8-го відділення психіатричної лікарні, що на Кульпарківській. Дівчата зізнаються, що, відвідавши один раз цих дітей, вони вже не можуть не піти туди знову.
Марійська дружина при церкві Всіх Святих Українського Народу співпрацює з іншими молодіжними організаціями, приміром, з аналогічними дружинами з Сихова. Підтримують зв’язки і з польським рухом “Світло життя” при церкві Святої Анни у Варшаві. Так у липні відбулася поїздка цих двох молодіжних організацій з України і Польщі у Карпати під гаслом “Одна церква – два обряди”. Молоді люди вивчали церковні обряди, пісні, брали спільну участь у молитвах і розвагах. Для того, щоб заохотити молодь долучатись до церковних справ, організовують різноманітні поїздки. Як розповіли дівчата, часто вони відвідують Крехів, минулого року їздили до Києва на з’їзд молоді. Тобто не замикаються у церковних стінах, а ведуть цікавий активний спосіб життя, опираючись при цьому на християнські цінності.
Так, одна з членів Марійської дружини, Оксана Музичук, говорить: “У своїх проблемах я найперше звертаюся до Бога і знаходжу вихід із становища. Духовно збагачуєшся, тобі стає легше, коли ти йому довіряєшся. Бог є головне в нашому житті. Я не уявляю собі життя без Бога”.
А ось що думає інша дівчина з дружини, Оксана Зазуляк, про те, чому частина молоді не горнеться до церкви: “Гадаю, це пов’язано з тим, що за комуністичних часів, коли були розповсюджені атеїстичні гасла, батьки не виховували своїх дітей так, як повинно бути. Не було нахилу до Бога. І як результат, частина наших ровесників не відчуває особливої потреби в Богові”. Її подруга Зоряна Потурай додає: “Зате зараз до церкви ходить багато дітей, років 10-ти - 12-ти. Одні прибігають до нас, і наступного разу уже двох-трьох за собою приводять”.
Настоятель храму Всіх Святих Українського Народу о.Олег Сухінський вважає: “Молодь шукає Бога, але Бога живого, Бога, який не є тільки історичною особою, яка жила 2000 р. тому. Вони хочуть жити з Богом, вони відчувають глибокі духовні прагнення і хочуть їх сповнити. Молоді люди шукають можливості зреалізувати їх у церкві, тому вони ініціативні, потрібно допомогти їм знайти своє місце в церкві, відчути своє покликання. То не означає, що їх всіх треба заохочувати ставати монахами, монахинею чи священиком, але ставати доброю людиною, добрим християнином. Молода людина прагне конкретики, вона не приймає розмитої форми християнства. Молодь хоче, якщо горіти, то горіти на великому вогні. Їх не влаштовує інертність”.
Отець Олег вважає, що молодь, як майбутнє нації, повинна бути свідома: у своїй гідності, історії, традиціях. І взагалі в гідності людини. Але для цього треба з нею працювати, скеровувати на шлях істини, особливо у теперішній мас, коли молодіжними проблемами практично ніхто не займається. Парафія у великому місті повинна стати інтегруючим чинником, центром притягання для мікрорайону, збирати людей не лише на свята, але жити щодня їхніми прагненнями і турботами.
|
|
