Дебют архівів Української студії пластичних мистецтв... в Україні
Найновіші знахідки з архівів Центральної Європи
КОПІЇ
Зоряна НАГІРНЯК
Виставку творів професорів і студентів Української студії пластичних мистецтв підготувала до репрезентації у Львівському палаці мистецтв Оксана Пеленська – мистецтвознавець, працівник радіо “Свобода”, якій належить відкриття восени 1998 р. у фондах Празької Слов’янської бібліотеки графіки неабиякої архівної ваги.
Автори цих графічних творів – низка талановитих українських митців, доля яких пов’язана з міжвоєнною Чехо-Словаччиною. Малюнки В. Дядинюка,
І. Сардена, В. Петрука, І. Іванця, Ю. Буцманюка, М. Битинського значною мірою відбивають життя української еміграції того періоду, а ще гідно представляють Українську студію пластичних мистецтв.
Це був унікальний вищий мистецький заклад міжвоєнної Чехо-Словаччини, заснований у Празі в грудні 1923 р. Існувала студія до початку 50-их років, утримуючи опінію поважного осередку мистецького життя за межами України. Її навіть називали Українською академією, бо за задумом засновників, академічна за своєю суттю програма навчання в різних царинах образотворчого мистецтва охоплювала 4 роки студій малярства, скульптури, архітектури, рисунку й прикладного мистецтва. Після закінчення навчання студенти здобували ступінь Майстра мистецтв. У традиціях Студії – щорічні виставки творчості викладачів і студентів, славу яким приносили імена І. Кульця, І. Мозалевського, С. Мако, В. Цимбала, Н. Левицької, Р. Лісовського, Г. Мазепи, М. Бринського та багатьох інших. Одним із засновників Студії та її першим директором був Д. Антонович. Навіть для чеського мистецького середовища у міжвоєнних десятиліттях її роль була вельми важливою, адже чехи також залюбки навчалися тут. Як зазначає Оксана Пеленська, тільки у “Новому словнику чехо-словацьких образотворчих митців” П. Довгана (1947 р.) можна було знайти понад 50 імен чеських і словацьких художників, котрі здобували освіту в українській студії.
Задля історичної справедливості слід наголосити, що діяльність Української студії (як і багатьох інших закладів української еміграції в Празі) була б неможливою без уважного і доброзичливого ставлення до українських гуманітарних інституцій Президента тодішньої Чехо-Словаччини Т.Г.Масарика.
Після війни в умовах комуністичного режиму діяльність Студії та всіх інших українських установ (в тому числі й відомого Українського музею в Празі) припиняється. Їхні архіви закривають, і вони розпорошуються. Частково їх було вивезено на терени колишнього СРСР до Москви та Києва. А залишки цих архівів осіли у збірнях різних чеських фондів. Їхнє опрацювання стало можливим тільки після “оксамитної революції” 1989 р.
До збірки, віднайденої Оксаною Пеленською, належить кількасот творів малярства і графіки, що є доробком викладачів і студентів Української студії пластичних мистецтв. Оригінали знахідок були показані на виставці в Празі вже в липні 2000 р. у залах національної бібліотеки. А до Львова вони прибули у кольорових та чорно-білих ксерокопіях. Для експозиції відібрано твори, які вирізняються передовсім значною історичною вагою. Портрети учасників визвольних змагань за волю України доносять до нащадків реалістичне зображення побуту на фронті чи в таборах для інтернованих вояків УГА і УСС.
Графічні аркуші В. Дядинюка героїзують українських гетьманів – Хмельницького і Мазепу, І. Сардена –оплакують вічну пам’ять українських мучеників, а М. Битинського – прославляють полеглих у битві під Крутами. Гідне місце на виставці посідають державні офіційні документи, поштові марки й гроші тієї доби, проект прапора Голови держави, а також аркуші з акварельного альбому “Уніформа Українського війська” та з циклу “Армія УНР в інтернації”.
|
|
