Щастя "Оголеного тексту"
Монолог нічного сторожа, прочитаний Домінік Блан, відбувається у межах проекту, який називається “Оголений текст”. Придумав його Жан-Клод Карьєр. Актор або акторка читають текст без будь-яких інших додатків: без музики, декорацій, костюмів... Проте оформлення цієї вистави вражало своєю красою: світле каміння, тріщини у стародавніх плитах, довга балюстрада... Освітлення, цей бог театру, також вражав: то було вечірнє сонце Провансу. Глядачі розташувалися між чотирма гігантськими платанами і слухали текст на тлі дрижання бризу.
А актори... Вони не грають текст, вони його читають. І це не від лінощів. Читати інколи важче, аніж розповідати. Адже навіть очі й руки – ці вагомі аргументи акторської гри – зайняті.
Текст упертий, твердий і безжальний, але й невимовно привабливий. Він – як нова зірка, до якої ще потрібно долетіти. Або немов камінь, через який треба перетупити. Усі актори скажуть вам: читання – це захоплююче, гірко і хвилююче.
Цього разу в рамках “Оголеного тексту” велика акторка Домінік Блан читала текст Наташа Понтшара “Мікі Ла-Торш”, адже ще однією умовою “Оголеного тексту” є його належність до пера “живих авторів”. Це – монолог нічного сторожа, який розповідає про своє нестерпне життя: бідність, секс, кров, бруд... Потрібне мистецтво дуже чисте, дуже справжнє, дуже просте, дуже міцне – так, дуже велике мистецтво такої лицедійки, як Домінік Блан, щоби зробити подібний текст захоплюючим. Принципове питання: чому ця акторка взяла участь у проекті? Без сумніву, Aндре Мальро не помилявся, коли написав: “Набагато краще вибирати, коли вибір є легким, ніж коли вибір є складним”. Домінік Блан володіє неймовірним арсеналом акторських засобів, але може обходитися й без них.
До речі, якщо “Мікі Ла-Торш” входив в основну програму фестивалю, то кілька вистав – також у рамках “Оголеного тексту” – проходили і в рамках фестивалю Off.
|
|
