Цікава географія музики
Літо минуло, а Європа все ще живе музичними фестивалями
ЄВРОПА
Багато є музичних фестивалів. Гарних і різних. Побувати на всіх неможливо через бідність населення і його незацікавленість у музиці, прекрасній і вічній. Але все ж важко повірити, що їздять на фестивалі самі лише музичні критики, щоби зайвий раз оголосити про прийдешній кінець родини Вагнерів у Байройті або побештати за погані верхні ноти Чечилію Бартолі. Є ж і нормальні люди, яким не шкода витрачати наявні скромні гроші на гарну музику. Їм і присвячуються ці нотатки.
Якщо хтось вам сказав, що серпень і вересень – пора в’янення, час, коли всі музичні форуми згортають свою бурхливу діяльність, не вірте. Незважаючи на те, що зальцбурзькі бешкетування вже давно почалися, а мюнхенські оперні баталії вже зовсім закінчилися, є ще місця, куди можна приткнутися аматору музики, причому з мінімальними поспіхом і втратами для нервової системи. Перша думка – де взяти квитки. Якщо вона турбує вас понад усе – виходить, ваш шлях лежить в Австрію.
Австрія
Чому саме в Австрію – пояснити досить легко. У зв’язку з політичною ситуацією в країні спостерігається різке відтікання іноземних туристів, яких хвилюють невпинні рокіровки в парламенті. Святая святих – Зальцбурзький фестиваль – донедавна мав у своєму розпорядженні деяку кількість вільних квитків, і це при тому, що ще в минулому році їх розкуповували за півроку! Що вже казати про дрібніші фестивалі! Для цього огляду обрано дві чудесні провінційні події, що зазвичай не потрапляють у поле зору тієї частини публіки, яка любить усе гостромодне і грандіозне.
Чи любите ви Шуберта? Якщо так – то вперед, у Хоенемс, на тутешній щорічний фестиваль “Шубертіади”. Тут регулярно – у три прийоми (травень, червень, вересень) – співають німецькі Lieder; і переважно, що природно, твори Шуберта. За двадцять п’ять років у Хоенемсі побували всі корифеї цього жанру, причому не один раз. Альпійські трави, комфортні, хоч і дорогі готелі, стародавні замки, затишний Angelika-Kaufmann-Saal, лісові стежки, кращі музиканти світу – все до ваших послуг. Цього року у вересневій програмі
(30 серпня – 10 вересня) беруть участь Маттіас Герне, Петер Шраєр, брати Стефан та Крістоф Генци, Барбара Хендрікс, Олаф Бер, Віолета Урмана, Джульярдський струнний квартет тощо. Не встигнете до початку вересня, то приїжджайте наприкінець, на вечір, присвячений 25-річному ювілею “Шубертіад”.
Відсвяткуєте цей ювілей у товаристві Чечілії Бартолі, Енн Мюррей, Ніколауса Арнонкура і Петера Шраєра. Усі подробиці – на сайті www.chubertiade.at.
Шанувальників барокових музичних принад чекають в Інсбруку, що в Тіролі. Тут уже багато років поспіль проходить Фестиваль стародавньої музики, яким керує контр-тенор (і за сумісництвом – диригент) Рене Якобс. Робить він це дуже добре, тому що вже тільки програма фестивалю викликає замилування, а потім – пекуче почуття музичного голоду. З 11 по 27 серпня тут виступили витончений французький оркестр Les Talens Lyrique, іскрометний вокальний Ансамбль Клемана Жанекена, що на повний голос співатиме французькі ренесансні пісеньки, а також голландська легенда на ім’я Густав Леонхардт (клавесиніст та органіст в одній особі) й інші зірки. Ще в Інсбруку можна подивитися всілякі барокові опери: наприклад, “Грізельду” Алессандро Скарлатті або “Поділ світу” Джованні Легренци. Б’юся об заклад, що перераховані назви й імена нічого не говорять вашому серцю та пам’яті. Але засмучуватися через це не варто, адже то всього лише дуже гарна музика виробництва неаполітанських і венеціанських майстрів кінця XVII – поч. XVIII століття. З більш знайомого для вуха на фестивалі є “Створення світу” Гайдна. Його, до речі, можна було бачити по Інтернету в прямому ефірі 21 серпня за адресою www.innsbruckfestival.at або www.altemusik.at.
Швейцарія
Просуваючись углиб Європи, обов’язково зазирніть у Швейцарію. Там, у мальовничому Люцерні, від 17 серпня впродовж цілого місяця місто здригається від музичних звуків, причому по декілька разів на день. Це – Люцернський музичний фестиваль, визначальною рисою якого є, головним чином, симфонічні концерти. Серед кращих світових оркестрів і солістів сюди не приїде хіба що тільки лінивий. Цього року ледачих мало, судячи з того, що всього на фестивалі заплановано 86 концертів (файл із повною програмою займає два мегабайти). Зібрати водно цю божевільну кількість творів і людей спробували було, об’єднавши всі заходи загальною темою “Метаморфози”, але допомогло це, по-моєму, мало.
Здається, поняття “метаморфози” у музиці проявилося досить яскраво, але воно якось мало пасує за стилем до заявленої у програмі “Пікової дами” Чайковського, П’ятої симфонії Бетховена, Другої симфонії Брамса та інших відомих творів. Утім, все одно забудеш про все на світі, вивчаючи список виконавців. Серед відвертих фаворитів публіки – Віденський філармонічний оркестр, Берлінський філармонічний оркестр із Клаудіо Аббадо, Лондонський симфонічний із П’єром Булезом, піаніст Андраш Шифф, Джульярдський квартет і багато інших... Єдиним, хто зміг запам’ятати цю всю інформацію, виявився офіційний веб-сайт фестивалю за адресою www.lucernemusic.ch. Та й то, щоб отримати інформацію про всі концерти, вам доведеться добре помордуватися, тому що кожному концерту присвячена окрема сторінка, яку ще треба відкрити. Мистецтво, як кажуть, вимагає жертв.
Голландія
Рухаючись на північ, треба не забути відвідати голландський Утрехт: сюди, на фестиваль стародавньої музики, з 25 серпня по 3 вересня збіжаться численні аматори бароко (очевидно, і з Інсбрука теж). Цей форум привабливий не так гучними іменами, як репертуарними вишуканостями. Ну, бо де іще ви ще зможете побачити оперу Йоганна Крістіана Баха (молодшого сина Йоганна Себастьяна) “Милосердя Сципіона”? Тільки в Утрехті. На жаль, офіційний сайт фестивалю імен виконавців не повідомляє. Навіть якщо вам глибоко байдужі всі бахівські нащадки, віддайте належне хоча б сценічній постановці “Месії” Генделя у виконанні німецького ансамблю Musika Antiqua Koeln, де кожний музикант схожий на вантажника із сусідньої булочної, але грає, неначе бог.
Любителям окремо взятих жанрів нудьгувати теж не доведеться. Прихильникам опери найкраще поспішити у Глайндборн, на закриття оперного фестивалю. Для тих, хто не знає: Глайндборн є невеликим містечком, практично селом, статусу якого не може змінити навіть оперний театр, побудований на приватні гроші у центрі. У той час, коли в самому театрі співають Верді й Моцарта, навколо театру бігають натуральні барани з дружинами – і голосно бекають. Відчуйте різницю – і вибирайте те, що вам більше подобається. Якщо ви все ж таки надаєте перевагу вокалу, то наприкінці місяця вам варто подивитися “Пригода джигуни” Стравінського із солодкоголосою шотландською дівчиною Розмарі Джошуа в ролі Енн. Про те, що іще може запропонувати Глайндборн, можна прочитати на сторінці фестивалю за адресою www.glyndebourne.com.
Німеччина
Нарешті, лише трошки запізнившись, з Утрехта можна перекочувати в Берлін, на тутешні “Фестивальні тижні” (Berliner Festwochen). Цього року фестиваль святкує своє п’ятидесятиріччя, а тому всього буде багато. Хтось солодко оближеться, а хтось скорчить гримасу, тому що програма “Берлінських фестивалів” цілком і повністю присвячена музиці ХХ століття – від Малера (Дев’ята симфонія у виконанні Лондонського філармонічного оркестру й Курта Мазура, якою відчиняється святкування) і до останнього опусу невтомної Софії Губайдулліної, що називається “Страсті за Іоанном”. Виконуватиме це євангеліє оркестр Маріїнського театру 3 вересня, тобто через два дні після світової прем’єри цього твору в рамках проекту “Страсті-2000” на фестивалі у Штутгарті (про який можна дізнатися на www.bachakademie.de). Серед інших цікавих подій – “Пристрасті за Лукою” Кшиштофа Пендерецького під диригуванням автора (6 вересня); Друга симфонія і “Прометей” Скрябіна у виконанні Російського національного оркестру під керівництвом М. Плєтньова (20 вересня); вечір музики Т. Такеміцу за участю токійського оркестру гагаку (4 жовтня); прем’єра нового твору Арво Пярта “Схід і Захід” (30 вересня). Дізнатися про інші родзинки можна за адресою www.berlinerfestspiele.de/berlinerfestwochen. У цій програмі “засвітилися” геть усі генії століття, що минає, тому й називається вона помпезно – “Звук сторіччя”. До речі, якщо музика вам нарешті набридне, можна буде відвідати драматичний театр або виставку, тому що заходів у таких жанрах програма передбачає теж чимало.
Свято – святом, але далі потрібно присвятити себе будням, а потім, ближче до літа, знову виношувати плани поїздок на який-небудь музичний фестиваль. Якщо ж плани зазнають краху, то для розради можна буде прочитати нотатки про фестивалі у “Поступі”.
Підготувала К. С.
|
|
