Допоки мешканці Глинян хворіють, пестициди розвозять по всій карпатській зоні Львівщини
Офіційної версії причин токсичної епідемії ще не існує, однак селяни переконані - це наслідки накопичування біля селища великої кількості отрутохімікатів
ЕКОНЕБЕЗПЕКА
Зоряна ІЛЕНКО
Учора “Поступ” уже повідомляв про те, що на склад поблизу селища Глиняни було завезено вісім контейнерів з пестицидами і саме цим фактом мешканці пояснюють раптове та значне погіршення свого стану здоров’я. Фахівці натомість стверджують, що оптимальний варіант для збереження навколишнього середовища і здоров’я людей – це утилізація отрутохімікатів шляхом довготривалого зберігання у спеціальних залізобетонних контейнерах, термін надійності яких – 50 років. Тим часом на підприємствах та в організаціях агропромислового комплексу Львівської області є 530 тонн заборонених та непридатних для використання пестицидів. Частина цих речовин зберігається на 367 існуючих тут складах, однак більшість отрутохімікатів розкидані будь-де і будь-як.
“Маршрути вивезення отрутохімікатів розробили ще кілька років тому, – розповідає лікар із загальної гігієни Золочівської СЕС Леся Кучер. – У проекті згадували Броди, Буськ, Мостиська, Жидачів. Згодом через невідповідність санітарно-захисної зони (територія від шкідливого об’єкту до населеного пункту чи до житлових приміщень) Жидачів відпав. Відповідні служби провели інвентаризацію всіх отрутохімікатів. Виникло питання, де їх зберігати, і хто стежитиме за цим процесом. Адже потрібні спеціалісти, які б фахово це робили. Тому отрутохімікати почали збирати в контейнери. І почали їх перевозити до Глинян лише тому, що тут є спеціалізована база зберігання подібних речовин. Отож, не довелося будувати щось нове і виділяти для цього нові землі”.
Як повідомив завідувач токсикологічної лабораторії Львівської обласної санепідемстанції Анатолій Артеменко, було проведено дослідження тих отрутохімікатів, які завезли до Глинян. Шукали залишків у навколишньому середовищі шкідливих для здоров’я людини речовин – ДДТ, гексохлоран, ліндан, ценозин, але нічого подібного не виявили. У ґрунті, повітрі та воді згідно з проведеними аналізами вмісту речовин, які можуть вплинути на життєдіяльність людини, немає.
А тим часом мешканці Глинян стверджують, що як тільки-но з’явилися ці контейнери, люди, котрі обробляють городи поблизу складу, важко хворіють.
Що стосується масових захворювань, про які вчора розповідав “Поступ”, то, можливо, тут є якесь непорозуміння, і відповідей на це запитання шукатимуть спеціалісти. “Тиску на нас немає і бути не може, бо ми державна структура. А те, що робиться у Глинянах, робитиметься абсолютно в кожному районі Львівської області. Такі ж самі контейнери вже завезені по всій карпатській зоні – у Турку, Сколе, Дрогобич, Старий Самбір. Йде впорядкування безладдя з отрутохімікатами. Можливо згодом держава зможе прийняти оптимальне рішення, як знищити ці отрутохімікати – себто спалити їх у високотемпературних печах. Але на сьогодні вартість такої печі близько десяти мільйонів доларів...” – заявляє Анатолій Артеменко.
Одна із мешканок Глинян у розмові з нашим кореспондентом розповіла, що роками “хімія” лежала під відкритим небом. І городи поряд були, але ніхто не хворів. А тільки-но привезли ті контейнери, і справжнє нашестя заполонило Глиняни. Навіть, за її словами, картоплю колись здавала на аналіз щодо вмісту пестицидів, і їх не було перевищено. А тепер, після одного дня роботи на городі, її дитина важко захворіла. У неї з’явилася висипка на шиї. До ранку дитину всю обсипало, а в горлі утворився білий наліт.
Говорить головний лікар Глинянської районної лікарні Юрій Капітанець: Із ста осіб, що мають городи в зоні “хімії”,
21 звернулася до лікарні. Люди пов’язують свої захворювання, а це переважно алергічні дерматити, головокружіння, стоматити та ангіни, із роботою на городі.
Про клінічну картину розповідає дільничний терапевт Володимира Нагірна:
“Уперше з подібним захворюванням звернулася жінка наприкінці червня. Вона прийшла просто з городу, оскільки в неї з’явилася висипка на відкритих частинах тіла. Згодом приходили й інші люди із висипками на верхніх і нижніх кінцівках, із слабкістю, головокружінням, нудотою. Багато людей просили поради іноді на вулиці, коли мене бачили, тому офіційно не зверталися до лікарні. А тижня два почали приходити люди, які працювали на городі, і трава торкалася до їхніх ніг і рук. На цих місцях у них з’являлися пухирі.” На запитання, чи вважає вона, що захворювання пов’язані із токсичним отруєнням, лікар відповіла, що наразі не може цього визначити, але думає, що те, “що діє на людину, очевидно зв’язане із тим, що привезли, оскільки раніше подібного не було. Маса людей не звертається на поліклініку, а просто іде до аптеки, бере антигістамінні препарати. Якщо колись на алергію, бувало, не зверталися пацієнти навіть по кілька місяців, то тепер п’ять-шість осіб на день.”
Зауважимо, що спочатку в людей з’являлася точкова висипка, а зараз з’явилася висипка з пухирями. І допоки мешканці перебиваються гестамінними препаратами, у лікарняних картках з’являється діагноз – алергічний дерматит незрозумілої ітіології. Але чи це є токсичне отруєння, Юрій Капітанець відповісти вагається: “Аби поставити діагноз токсичне отруєння, потрібно знати, який фактор його викликає. На даний момент констатуємо, що є алергічна реакція. На який фактор, наразі не маємо змоги встановити. Обласна санстанція перевіряла – повітря, вода, земля є чистими. З чим пов’язати захворюваність – допоки не знаємо. Чи пов’язати це із сонячною радіацією, чи пов’язати з “хімією”, чи з хімікатами, якими обробляли городи, медицина наша не може”.
Як заявив представник громади селища Глиняни Олексій Маркевич, Золочівська керівна команда “тисне” на місцевих мешканців, тому більшість випадків захворювань реєструють і довідки не видають. Окрім того, за словами Олексія Маркевича, натякали ініціаторам так званого “глинянського буму”, що можуть з ними розправитися, на що мешканці заявили, що про всяк випадок мають коси і вила.
“Ми боїмося, що може статися таке як на Миколаївщині. Громада просить контейнери перевезти, – говорить Олексій Маркевич. – Біля нас і справді є готовий збудований склад, де дуже зручно зберігати отрутохімікати, але за сто метрів від нього – склад колгоспного зерна, за 200 метрів – птахофабрика, трохи далі – лікарня, а за кілька кілометрів завод із виготовлення мінеральної води “Надбужанська”, яку розвозять і продають по всій Україні”.
Транспортування контейнерів на склад, на думку громади, не було здійснено належним чином. Людей, які працювали з пестицидами, не забезпечували спецодягом і не мали ніяких засобів індивідуального захисту. Самі ж контейнери при транспортуванні буцімто були відкриті і неопломбовані, а також не мали передбаченого маркування. Більше того, вантажили їх уночі.
|
|
