BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 31 СЕРПНЯ 2000 року |

Хрестоматійна галерея великих українців

У Національному музеї у Львові триває виставка портретів XVIII-XX століть

У РАМАХ

Христина СОНЬ

1
Я хочу набрати номер Йосифи Кун
і почути, як вона скаже:
“Дозволь мені кружляти над тобою”.
Ю. Андрухович. Дух.

Сучасний поет, відомий своїм майже збоченським потягом до портретованих у різні віки й у різний спосіб жінок (варто пригадати лишень його вірш, адресований натурному портрету міщанки Варвари Лангиш!) на теперішній виставці “Великі українці” не знайшов би портрета своєї іншої улюбленої жінки – Йосифи Кун, черниці і поетеси XVIII ст., авторки книжечки віршів “Прегарні околиці львівські” – тому, може, що писала вона не українською, а німецькою. Виставка ж пропагує хрестоматійні постаті української історії, оминаючи “нашіптування з віків” приватне й альковне.

Утім перший зал портретної галереї, окрім парсун мужів, що офірували на розвиток української культури і були переважно представниками священичого стану, як от ігумен Плісненсько-Підгорецького монастиря П. Ломиковський, перший український кардинал М.Левицький, митрополити Київські та Всія Руси Лев та Атанасій Шептицькі, митрополит Галицький Г. Яхимович тощо (цікаво, що політиків і лицарство чомусь увагою зневажено), – знайомить і з жіночими образами, зокрема з проникливим зображенням Катерини з родини Свистельницьких – фундаторкою Воскресенської церкви, возведеної 1699 р. біля Рогатина. З портретів Катерини та молодших Свистельницьких постає не просто історична доба, тогочасна мода, зріз певного суспільного стану, а світ людини, її психологія. Нащадкам завжди цікаво довідатися, якою за характером була та чи інша історична особа, чим журилася й тішилася, з ким і як вона дружила, з ким і як кохалася... І коли переважна більшість “великих” не мала плодів кохання, і за “духовних дітей”, так би мовити за Платоном, їм правили власні думки, твори і добрі діла, то натомість Катерина Свистельницька мала дітей реальних (про це повідомляють їхні портрети), а значить, дивлячись на її обличчя, проникливий глядач може побачити той м’який любовний пломінь, який завжди стає запорукою передачі незнищенного генетичного коду нації. Заввідділу давнього мистецтва О. Жеплинська недарма з великою любов’ю відібрала до експозиції саме ці полотна. Хоч ім’я художника історії невідоме, твори його пережили віки...

2
На годиннику з гербами,
як завжди година друга,
і крадеться вслід за нами
може, туга, може фуга...
Повз портрети і портшези
з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли
(двісті років?
триста років?).
Ю. Андрухович.

Музей старожитностей.

Виставка “Великі Українці” заперечує цю пощезність і намагається оприсутнити нас як націю. До того ж, за словом поета, анфілада залів і справді заставлена різними меблевими “заморочками”: кріселками, столиками, годинниками, які по-своєму оживляють експозицію, передаючи принади шарму тогочасних епох. Кінець XIX ст. представлений полотнами К.Устияновича ( портрети П. і О. Бажанських, С. Качали, А. Вахнянина, Ю. Лаврівського). До цього ж століття належить і велике зацікавлення художників власним внутрішнім світом, що викликало звертання до такого жанру як автопортрет, який представлено роботами Т.Шевченка (сепія 1848 р.), Т. Копистянського (1872р.), М.Івасюка (1887 р.), Я. Пстрака. У наступній епосі автопортретна лихоманка не омине нікого з провідних малярів. У цій же церковні діячі відходять на другий план, натомість серед зображених явно більшає письменників. Юрій Федькович у буковинському народному строї споглядає з овального портрета 1891 р. з-під пензля Т. Романчука, а Василь Стефаник застиг, відлитий у бронзі М. Паращуком. Однак ці постаті знаменують уже злам століть. Отже переходимо до інших залів.

3
Доктор Дутка, що мав п’ять казкових кімнат
у сусідстві з власником промислу
шевського,
в тіло дому вмурований був,
мов атлант,
з бородою білою, як у Грушевського.
Ю. Андрухович. Доктор Дутка.

Той же М.Паращук міг би виваяти не тільки гіпсового Грушевського, який реально й вагомо присутній в експозиції, а й доктора Дутку, як збірний портрет тогочасної української інтелігенції. Сказано ж поетом: “знав дев’ятнадцять мов /(а якщо з діалектами, то двадцять чотири), /відбивав цілий світ, нібе давнє трюмо”, або як М.Яцков на дивані під картинами, вималюваний Т.Вациком... Утім Грушевський миліше. Його вподобав навіть І. Труш. На виставці – оригінал, а той пан у пенсне, якого ви можете подибати у міні-конференц-залі відкритої “по раз третій” меморіальної садиби М. Грушевського, – то недолуга сучасна копія, чомусь значно худіша за оригінал і з явною зизоокістю. Окрім портрету Грушевського, хист І. Труша представлено автопортретом та портретами Лесі Українки, І.Франка, В.Антоновича, кардинала С. Сембратовича та М.Драгоманова із непрописаними руками. Окрасою тогочасної епохи були й портретовані визначними художниками О. Потебня, І. Тобілевич, І. Нечуй-Левицький, В.Шухевич, О.Барвінський. Останнього портретував О.Новаківський, який залишив свідчення і про себе, й свою творчу манеру відомим експресивним автопортретом. До вдалих автопортретів того часу слід також зарахувати пастельний автопортрет з люлькою М. Сосенка і автопортрет О.Кульчицької 1917 р. Цікаво буває, коли художник портретує художника, як от Ю. Буцманюк О.Скрутка. І майже історичним дотепом видається нашому сучаснику уявний портрет рум’яненького дідка Т. Шевченка “...Дивлю ся, аж світає”, створений 15 грудня 1918 р. у Станіславові О.Куриласом. А інша робота цього ж художника представляє нам отамана УСС С. Горука на тлі загорож із колючого дроту , – це єдиний портрет на стрілецьку тематику, що зберігся після нищення музейної колекції 1952 року. Надалі мирне міжвоєння спричинилося до якісно нового щабля розвою малярства, позбавляючи необхідності художників передавати фізіономічну схожість своїх моделей. Для цього вже служила доступна навіть посполитим фотографія.

4
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
поміж двадцятими,
поміж тридцятими,
так розмито й неповно
напівобертається профіль,
і ти ладен померти...
Ю. Андрухович. Танго “Біла троянда”.

“І де ще той двадцятий вік, в якому ти помреш?..” Хоча смерть лишилася війні. Миру ж дісталося велике творче довголіття митців, які пережили війну й навіть свої художні школи і стали місточками живої неперервної художньої традиції від двадцятих до наших років, як от С. і Р. Сельські, Г.Смольський, Р. Турин, В.Манастирський, Д.Довбошинський. Цікава закономірність: зображували вони переважно своє коло. Тому-то так багато в останньому залі портретів митців. (Що заховано за цією історичною асиметрією, адже в першому залі були впереваж одні церковні діячі?). М. Сельська намалювала Л. Левицького, Д. Довбошинський – Р. Турина і народного різьбяра Ю. Корпанюка, В. Манастирський – І. Свєнціцького й А. Манастирського, Р. Сильвестров – Р. Сельського. Ем. Мисько виліпив погруддя М.Бідняка і П.Жолтовського. “Великими українцями” нашого часу постають не вояки, математики, інженери й медики (колгоспники, доярки й сталевари залишились у добі соцреалізму), а митці – С. Людкевич, Л.Ревуцький, О.Гончар, М.Рудницький, Р.Іваничук. Портрет XX ст., розпрощавшись із фотографічністю, зосереджується на формальних стильових пошуках, як от у творчості Я. Музики, або переростає у жанрову композицію, як у М. Добронравова чи Іс. Тартаковського. Поєднання портрету, натюрморту і пейзажу на одному полотні спостерігаємо у Д.Довбошинського і львівського художника, З. Флінти. Можливо, його надзвичайно вдалим, просто таки знаковим темперним “Автопортретом із горлицею” і варто було завершити експозицію: з одного боку на картоні натюрморт одвічних малярських інструментів, а з іншого – краєвид сучасного міста із силуетом телевежі на Замковій горі, єднає сучасне й минуле людина – митець, що прислухається до благої вісті, принесеної голубкою...

5
Якось так воно все у глибокій дірі
і на Бога на чорта це личенько біле
от хіба що лишень упирі і щурі
і на цьому амінь бідолашний дебіле
Ю. Андрухович. Самійло Немирич

Утім розташування творів модерного мистецтва виявило якусь безсистемність, непослідовність і можна навіть запідозрити, що непринциповість заввідділу сучасного мистецтва. По-перше, не найліпшим чином про його фахову позицію свідчить те, що він виставив абсолютно невиразний портрет (?) Б.-І. Антонича, написаний Р. Безпалківим 1987 р.! По-друге, не витримує жодної критики припасування високохудожніх скульптур, створених діаспорними українцями М.Черешньовським, Г.Круком і Л.Молодожанином у 50-60-их рр., до картин початку століття! Не кажучи вже про те, що гіпсове погруддя А. Шептицького, виготовлене Н. Кисільовським на поч. 40-их рр. XX ст. виставлено в залі XVIII ст.! Якщо дотримуватися такої церковної сегрегації, то туди слід би було винести бронзового Й.Сліпого, повісити портрет кардинала Сембратовича, Т. Галущинського і митрополита В.Лаби, – най би собі спочивали в тематичній резервації. Чомусь те, що певний твір усіма стильовими ознаками належить саме тому часу, коли його створив митець, неодноразово зігноровано у вибудові даної експозиції на догоду якійсь хибній ідеологічній доктрині. Значить, недарма у колі незалежних львівських мистецтвознавців подейкують, що з науковою методологією в цьому музеї, грубо кажучи, “не гальо”. Адже на те, щоб вибирати твори із багатющих фондів і формувати їх у нові виставки, – також потрібна кебета на плечах. А так, ходи собі й гризися: що там ще цінного залишили в фондосховищі, виставивши натомість палітру невиразної сірятини?..

POSTUP - ПОСТУП
№144 (588),
31 СЕРПНЯ 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Тимошенко знайшла заміну МВФ
·У Львові відключать телебачення, радіо і мобільні телефони

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Масові захворювання у Глинянах
·У Львові відключать телебачення, радіо і мобільні телефони
·Ночі будуть світлими
·КІЛЬКА СЛІВ
·УАПЦ зняла звинувачення з Вадима Долганова
·Страшне вбивство на Львівщині

НАША СТОЛИЦЯ
·В очікуванні скандалу
·ЗВЕРНЕННЯ
·Поляки заполонили Львів
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·Російський слід у Миколаївській епідемії?
·Спекотна осінь уряду
·Їздити на заробітки до Москви стане складніше
·Справа про теракт проти Вітренко вже в суді

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·"Газпром" знову йде в обхід
·"Останкіно" - найдорожчий факел Європи
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Свято поділеної польської правиці
·"Особливий шлях" Католицької церкви
·Шевенман: або я, або автономія
·Ніксон - президент "на колесах"

РЕВЮ ПОСТУПУ
·REVJU
·КЛУБ КОМІСАРА БОНЦЯ

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

АРТ-ПОСТУП
·Хрестоматійна галерея великих українців
·Гастролі "Чермоша"

РЕПОРТАЖ ПОСТУПУ
·Золотий край...

СПОРТ-ПОСТУП
·У Львова вкрали футбольне свято Україна-Польща
·Агасі боїться весілля з Граф
·СПОРТ-БЛІЦ
·Футбольна війна

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Нова пісня "Бітлів" від Маккартні
·ГОРОСКОП